четвер, 28 квітня 2011 р.

Істина

Істіну вам глаголю, смєрди. Ніщо так не повертає до життя, як добра сігаро.




   

Я ж правий?

четвер, 16 грудня 2010 р.

Підсумки десятиріччя. Хартман верзьйон

А що, цьому десятиріччю залишилось ще кілька днів, тому я поспішу підвести короткі підсумки останніх десяти років – нічого з особистого життя, просто соціальні та культурні події декади за моїм власним рейтингом.

І. ФІЛЬМ ДЕСЯТИРІЧЧЯ
Це така номінація, де одне кіно й не назвеш, тому назву три
1) «Падіння чорного яструба». Рідлі Скотт, 2001Як на мене – найкраще, що знято про сучасну війну.


2) «Володар кілець: Повернення короля». Пітер Джексон, 2004
Той десяток Оскарів був дуже доречним. Епік в кращому виразі слова.


3) «Рестлер». Даррен Аронофскі, 2009Трошки недооцінений фільм, хоча мало хто підходить до спорту саме з цього ракурсу.





 ІІ. МУЗИЧНИЙ ГУРТ ДЕСЯТИРІЧЧЯ
RAMMSTEIN
З 2001 по 2009 чотири шикарні альбоми, від Mutter до LIFAD, десятки бомбових концертів, і вивід німецької мови на новий рівень розуміння в світі. Так, це було їх десятиріччя.

ІІІ. ПОДІЯ ДЕСЯТИРІЧЧЯ
Помаранчева Революція.
Все одно. Не дивлячись ні на що


А вже потім 9/11

IV. НЕПОРОЗУМІННЯ ДЕСЯТИРІЧЧЯ
Чорний президент США



V. СПОРТСМЕН ДЕСЯТИРІЧЧЯ
Роджер Федерер,
теніс
Думаю, тут взагалі питань нема – такого рівня витривалості і майстерності в світовому тенісі не було до, й не буде після Роджера. Що вже казати про десятки трофеїв - 16 титулів Гренд Слем, й маса інших рекордів


Спортсменки десятиріччя не буде. Пішла Штефі Граф і перевелися нормальні спортсменки.

VI. КОМАНДА ДЕСЯТИРІЧЧЯ
Про футбол навіть говорити не хочу – провальна декада для цього виду спорту.
А тому - збірна Югославії, чемпіон світу 2002. Останній спортивний спалах забомбленої країни, й чудовий виступ легенд – Стояковіча, Діваца, Бодіроги.



VII. КАТАСТРОФА ДЕСЯТИРІЧЧЯ

Землетрус в Індонезії 2004 року і 250 тисяч загиблих


VIII. СМЕРТЬ ДЕСЯТИРІЧЧЯ
Саддам Хусейн. Під цим потрібно розуміти не тільки сам факт його смерті, а й все, що їй передувало, й самі причини цієї події.
 

IХ. ЧМО ДЕСЯТИРІЧЧЯ

Но коментс



Х. МУЛЬТІГ ДЕСЯТИРІЧЧЯ
"Льодовиковий період". А все ж таки це був прорив в в світовій мультиплікації. А герої, герої які!
 


 

субота, 4 вересня 2010 р.

Дівчинка зі шкатулкою

Я трохи дивуюсь, якого біса серед кращих художників Неокласицизму так рідко згадують такого діяча як Гійом Сіньяк. Досить яскравий та самобутній художнік, що дуже класно малював жінок. Але ж знайти про нього якісь відомості фактично дуже важко.
Зате подивіцця яка картина - мені завжди подобалась.
215.94 КБ

четвер, 2 вересня 2010 р.

Хвільм "Дантон". Я вазмущон

Як поціновувач історії Французської революції, вирішив нарешті подивитись фільм Анджея Вайди "Дантон" (1982). Здогадайтесь, про кого.
І от шо я хочу сказати. ДА ЙОБ ЖЕ Ж ВАШУ ДИВІЗІЮ, АНДЖЕЮ ЯКОВИЧ!!! Як можна брати на роль Дантона, вибачте, блять Жерара Депардьє???????? Коли це наш Жерарчик був світочем психологічного портрету, бля?
Людину-глибу Дантона Депардьє грає з тіма ж замашками, з котрими за двадцять років виконає роль Обелікса, в відомій казці. Подивіцця у ці очі, і все стане зрозумілим


Наскільки ж програє цей образ - потужній ролі Дантона у виконанні австрійця Клауса Брандауера, в фільмі "Французська революція" (1989). Я б сказав - програє розгромно. Ось де справжнє Людинищще, нехай зростом і менше за ката Сансона (що й не дивно зважаючи на зріст Крістофера Лі).

 
Ну й до того ж. Яким би гарним актором не був Богуслав Лінда ("Камо грядеші?", "Охоронець для доньки") - його виконання Сен-Жюста це повна лажа. Проте знову таки - лише волею Вайди, котрий перетворив холоднокровного обвинувачувача Революції на істерика-студента, що боїться завалити сесію.

Тьху, Анджею Яковичу! Не чекав я такого! Добре, що в цілому цей фільм губиться серед ваших шедеврів.

субота, 28 серпня 2010 р.

Японська пропаганда: "Ти гівно, а не самурай, а ось на тобі!"

Скажу я кілька слів зараз за пропаганду.
Досить цікавий піддослідний матеріал нам в цьому плані дає Японо-Китайська війна 1894-1895 року. Японія на той час завершила хвилю індустріалізації, й побачивши, що під кімоно зявились чималі мязи, вирішіла розвязати перший великий військовий конфлікт в новій для себе ері. Таким чином під пиздюлі японського мілітаризму потрапив Китай, в котрого самураї зажадали забрати з-під контролю Корею.
Війна вийшла дуже брудною й некрасивою (хоча де вони є, ті красиві війни) - в гірших традиціях Японії. З одного боку барикад - повний безлад і загнивання китайської імперії, з іншого - підступність і жорстокість японців. Проте, війну треба якось виправдовувати і презентувати. Тому будь-який навіть рядовий вчинок того чи іншого офіцера моментально перетворювався на подвиг і приклад наслідування.

Тут японські живописці і вимушені були раптово перекваліфікуватись з малювання самураїв, вишень і гори Фудзі на пропогандистські малюнки зі зводками з фронтів. Власне головною задачею було - переодягти ідального японця, тобто самурая, зі старого шкіряного доспіху в новеньку офіцерську форму. От і подивимось що вийшло.


Смерть генерал-майора Одера в битві при Вейхайвеї. Насправді - ніхто не знає, як він загинув. Генерал сам очолив атаку своєї 11-ї бригади, далі кажуть, що скосило кулею, чи то зачепило осколками - проте здаєцця художник Утагава Кокунімаса вирішив обєднати тут взагалі всі варіанти смерті.




Японські розвідники на позиціях ворога. А китаєць же ж мабуть просто відлити відійшов...


Японський Матросов. Рядовий інженерного полку підірвав браму ворожого форту. "А пулі лєтяяяяяяяяят!"



Сон офіцера. Повертається от він додому з перемогою, а тут й дружина вже раком стоїть, а служниця саке несе. І сікура


А от це вже не сон. Масова страта полонених, як приклад гордості (!!!!!!!!!). А лише за 50 років за такі викрутаси вже Японію в свою чергу не пожаліють.


Благароднає сабраніє. А нє пєрєкінуцца лі нам у картішкі? Корнет Такігава, налийте саке!


Ну алеж без споглядання місяця і гір японського живопису не буває, хоч ти їх повбивай. Щоправда тут на іншому березі вогнища ворожої армії.


Атака другої армії при Порт-Артурі. Китайці зображені як лякливі таргани, тіпа стріляй не хочу


Осьосьо тобі! І до речі це дуже реалістично - китайці йшли на війну саме в такому лахмітті і з такою архаїчною зброєю.


Супермен-вікінг капітан Авата. Наче був серйозним фехтувальником - а значить герой, і ніібьот


Атака японської другої армії на Цьзіньчжоу. Автор нам кагбе намєкає, шо японські бетмени несуть світло у варварські орди, що лишились на рівні розвитку 15 сторіччя.


Ну а це вже капітуляція. Причому знову-таки - одіж учасників цілком достовірна. Японці тут виглядають світочами цивілізації.


Власне такі відкритки створювались кращии японськими авторами десятками й сотнями. Перемігши Китай, Імператор Муцухіто підготував підгрунтя майбутнього тріумфу у війні 1904-1905 року з Росією - і в тому числі, підгрунтя й ідеологічне.


А тепер просто гляньте, ЯКУ ХУЙНЮ в якості пропагандистського матеріалу штампувала царська Росія напередодні російсько-японської війни.

А потім була світова ганьба в війні й нищівна поразка від Японії в Цусімі. Пишуть історики - моральний дух підвів.
Взагалі, завершуючи, скажу, що в плані ідеологічного плакату царська Росія - одна з найгірших країн всіх часів. Більш слабких робіт ніж в імперських пропагандистів я не бачив ніколи. Зрештою, вони як і держава канули в Лєту - туди їм і дорога.

понеділок, 23 серпня 2010 р.

День варфоломіївської масакри

А між тим з нашим великим святом співпала ще одна цікава дата - як раз завтра виповнюється 438 років Варфоломіївській різанині в Парижі. Так, рівно в ці хвилини, але у 1572 році паризькі католики займалися ось цим:

картина латиського живописця Карліса Гуна "Напередодні Варфоломіївської ночі".
Геніяльно, як на мене. Такий собі простий побутовий момент, за которим стоїть кривава лазня, що станеться за кілька годин.

А ось друга картина того ж Гуна з цієї серії. Це вже сама тусня пішла:

І, можливо, той самий чувачок каже: "Ну шо, тварино? Казав я тобі, не водися з гугінотами!"


Так я про шо кажу. Користуючись датою, подивився я фільм "Королева Марго" 1994 року з Ізабель Аджані і Даніелем Отеєм. І скажу я вам - кіно це просто щікарне. Як на мене - ледь не краща екранізація Дюма. Підбір акторів, костюми, сама гра - все виконано на найвищому рівні. І головне - на відміну від роману Дюма, сповненого романтичної нудоти й історичних наклепів, фільм лаконічний, жорстокий, динамічний і історично куди достовірніший за оригінал. З нього викинуто такого незрозумілого героя як де Муї, зате зявились цілком історичні граф Арманьяк і капітан гвардії де Нансей. Генріх Наварьский в виконанні Отея - просто вбивчий. Розпусна й божевільна атмосфера королівського двору передана неперевершено. Коротше, дивіцця, моя порада.




Ну й останнє. Я ненавиджу Алєксандра Дюма. Цілком свідомо стверджую, що це - Олесь Бузина свого часу. Мало хто настільки огидно потворив історію своєї країни. Хоча й не дивно - Дюма був негром, тому й ненавидів білу Францію. Але ж ось що дивно - змішавши з лайном королівський двір, обливши брудом найвидатнішого в історії французського політика Рішельє, Дюма одночасно героїзує такого собі де Бюссі. Тому питання до знатоків - що зробив де Бюссі у Варфоломіївську ніч?
Відповідь - під галас, вбив своїх братів і родичів, з котрими судився за замок Амбуаз.
Такий от романтичний герой.