четвер, 2 вересня 2010 р.

Хвільм "Дантон". Я вазмущон

Як поціновувач історії Французської революції, вирішив нарешті подивитись фільм Анджея Вайди "Дантон" (1982). Здогадайтесь, про кого.
І от шо я хочу сказати. ДА ЙОБ ЖЕ Ж ВАШУ ДИВІЗІЮ, АНДЖЕЮ ЯКОВИЧ!!! Як можна брати на роль Дантона, вибачте, блять Жерара Депардьє???????? Коли це наш Жерарчик був світочем психологічного портрету, бля?
Людину-глибу Дантона Депардьє грає з тіма ж замашками, з котрими за двадцять років виконає роль Обелікса, в відомій казці. Подивіцця у ці очі, і все стане зрозумілим


Наскільки ж програє цей образ - потужній ролі Дантона у виконанні австрійця Клауса Брандауера, в фільмі "Французська революція" (1989). Я б сказав - програє розгромно. Ось де справжнє Людинищще, нехай зростом і менше за ката Сансона (що й не дивно зважаючи на зріст Крістофера Лі).

 
Ну й до того ж. Яким би гарним актором не був Богуслав Лінда ("Камо грядеші?", "Охоронець для доньки") - його виконання Сен-Жюста це повна лажа. Проте знову таки - лише волею Вайди, котрий перетворив холоднокровного обвинувачувача Революції на істерика-студента, що боїться завалити сесію.

Тьху, Анджею Яковичу! Не чекав я такого! Добре, що в цілому цей фільм губиться серед ваших шедеврів.

Немає коментарів:

Дописати коментар