Васілій Вєрєщягін, "Апофеоз війни"

Всі ми знаємо антивоєнну картіну кацапського художніка Васілія Верещагіна "Апофеоз війни", котра несе такий от гуманістичний посил прям.

Тим не менш, вчергове оцінимо, де ж він закінчується, цей кацапьский гуманізм. От шо писав Віріщагін про таке явище, як страта "Вітер диявола" - це коли англійські колоністи прив'язували індійських сіпаїв до гармат і розривали їх на шмаття. Душевний художнік починає з наболілої теми кацапо-турецької війни:

"Современная цивилизация скандализировалась главным образом тем, что турецкая расправа осуществлялась близко, в Европе, а затем и средства совершения зверств чересчур напоминали тамерлановские времена: рубили, перерезали горло, точно баранам.
Иное дело у англичан: во-первых, они творили дело правосудия, дело возмездия за попранные права победителей, далеко, в Индии; во-вторых, делали дело грандиозно: сотнями привязывали возмутившихся против их владычества сипаев и не сипаев к жерлам пушек и без снаряда, одним порохом, расстреливали их — это уже большой успех против перерезывания горла или распарывания живота. Повторяю, всё делается методично, по-хорошему " ітд.

В общім, духовность, она такая.

#Хартман_за_мистецтво

Антуан Рошгросс, "Андромаха", 1883

Сіводня, мої маленькі любителі символізму, ми поглянемо на харошу годну картіну французького неокласіка Антуана Рошгросса, датовану 1883 роком. Похмура сцена зображує фінал ночі захвату Трої греками, і конкретно - один з найбільш цинічних епізодів різанини. Та ось ми приглядаємось до полотна, і... серед гори трупів бачимо надряпаний на стіні... так-так, свастон! Пропелер, залитий кров'ю! Звідки і якого біса - незрозуміло. Але місьє Рошгросс прям таки провидець - свастіка завоює сумну репутацію лише за 60 років після картини.

#Хартман_за_мистецтво

Істина

Істіну вам глаголю, смєрди. Ніщо так не повертає до життя, як добра сігаро.




   

Я ж правий?

Підсумки десятиріччя. Хартман верзьйон

А що, цьому десятиріччю залишилось ще кілька днів, тому я поспішу підвести короткі підсумки останніх десяти років – нічого з особистого життя, просто соціальні та культурні події декади за моїм власним рейтингом.

І. ФІЛЬМ ДЕСЯТИРІЧЧЯ
Це така номінація, де одне кіно й не назвеш, тому назву три
1) «Падіння чорного яструба». Рідлі Скотт, 2001Як на мене – найкраще, що знято про сучасну війну.


2) «Володар кілець: Повернення короля». Пітер Джексон, 2004
Той десяток Оскарів був дуже доречним. Епік в кращому виразі слова.


3) «Рестлер». Даррен Аронофскі, 2009Трошки недооцінений фільм, хоча мало хто підходить до спорту саме з цього ракурсу.





 ІІ. МУЗИЧНИЙ ГУРТ ДЕСЯТИРІЧЧЯ
RAMMSTEINЗ 2001 по 2009 чотири шикарні альбоми, від Mutter до LIFAD, десятки бомбових концертів, і вивід німецької мови на новий рівень розуміння в світі. Так, це було їх десятиріччя.

ІІІ. ПОДІЯ ДЕСЯТИРІЧЧЯ
Помаранчева Революція. Все одно. Не дивлячись ні на що


А вже потім 9/11

IV. НЕПОРОЗУМІННЯ ДЕСЯТИРІЧЧЯ
Чорний президент США



V. СПОРТСМЕН ДЕСЯТИРІЧЧЯ
Роджер Федерер, теніс
Думаю, тут взагалі питань нема – такого рівня витривалості і майстерності в світовому тенісі не було до, й не буде після Роджера. Що вже казати про десятки трофеїв - 16 титулів Гренд Слем, й маса інших рекордів


Спортсменки десятиріччя не буде. Пішла Штефі Граф і перевелися нормальні спортсменки.

VI. КОМАНДА ДЕСЯТИРІЧЧЯ
Про футбол навіть говорити не хочу – провальна декада для цього виду спорту.
А тому - збірна Югославії, чемпіон світу 2002. Останній спортивний спалах забомбленої країни, й чудовий виступ легенд – Стояковіча, Діваца, Бодіроги.



VII. КАТАСТРОФА ДЕСЯТИРІЧЧЯ
Землетрус в Індонезії 2004 року і 250 тисяч загиблих


VIII. СМЕРТЬ ДЕСЯТИРІЧЧЯ
Саддам Хусейн. Під цим потрібно розуміти не тільки сам факт його смерті, а й все, що їй передувало, й самі причини цієї події.
 

IХ. ЧМО ДЕСЯТИРІЧЧЯ
Но коментс



Х. МУЛЬТІГ ДЕСЯТИРІЧЧЯ
"Льодовиковий період". А все ж таки це був прорив в в світовій мультиплікації. А герої, герої які!
 

 

Просто не міг не перекласти. Ібо це капець

За наводку на це свято величезна дяка go_thera

Дівчинка зі шкатулкою

Я трохи дивуюсь, якого біса серед кращих художників Неокласицизму так рідко згадують такого діяча як Гійом Сіньяк. Досить яскравий та самобутній художнік, що дуже класно малював жінок. Але ж знайти про нього якісь відомості фактично дуже важко.
Зате подивіцця яка картина - мені завжди подобалась.

Хвільм "Дантон". Я вазмущон

Як поціновувач історії Французської революції, вирішив нарешті подивитись фільм Анджея Вайди "Дантон" (1982). Здогадайтесь, про кого.
І от шо я хочу сказати. ДА ЙОБ ЖЕ Ж ВАШУ ДИВІЗІЮ, АНДЖЕЮ ЯКОВИЧ!!! Як можна брати на роль Дантона, вибачте, блять Жерара Депардьє???????? Коли це наш Жерарчик був світочем психологічного портрету, бля?
Людину-глибу Дантона Депардьє грає з тіма ж замашками, з котрими за двадцять років виконає роль Обелікса, в відомій казці. Подивіцця у ці очі, і все стане зрозумілим


Наскільки ж програє цей образ - потужній ролі Дантона у виконанні австрійця Клауса Брандауера, в фільмі "Французська революція" (1989). Я б сказав - програє розгромно. Ось де справжнє Людинищще, нехай зростом і менше за ката Сансона (що й не дивно зважаючи на зріст Крістофера Лі).

 
Ну й до того ж. Яким би гарним актором не був Богуслав Лінда ("Камо грядеші?", "Охоронець для доньки") - його виконання Сен-Жюста це повна лажа. Проте знову таки - лише волею Вайди, котрий перетворив холоднокровного обвинувачувача Революції на істерика-студента, що боїться завалити сесію.

Тьху, Анджею Яковичу! Не чекав я такого! Добре, що в цілому цей фільм губиться серед ваших шедеврів.