І знову Вісник інтелектуальної власності на #Радіо_Хартман.
І сьогодні ми продовжимо наші демократично-китайські ізисканія – просто на той випадок, якщо хтось з вас, любі колеги і просто співчуваючі нашій справі, минулого тижня подумав, що стаття професорки Бостонського коледжу про «недопустиме засилля білих чоловіків-винахідників» не є чимось тенденційним. А простіше – профінансованим з Пекіну при посередництві демократичної партії США.
Так вже вийшло, що буквально минулого тижня речник МЗС КНР висловив надію на те, що Байден виправить помилки «найгіршого в історії США президента», і поновить роботу інститутів Конфуція у США, відновить обмін студентами і роботу у Штатах китайських медіа. Про вплив таких «обмінів» на витік інтелектуального капіталу із провідних країн, ми як раз напередодні говорили. Байден, будемо справедливі, поки не подає відповідних сигналів, зате їх подають наближені до демократів медіа.
Так, вчора «прогресивний» американський економіст Дін Бейкер на шпальтах часопису The Nation розразився черговою агіткою на тему ролі права інтелектуальної власності у сучасному світі. І тут вже нікому не доведеться навіть шукати якийсь прихований підтекст, оскільки, як відомо, виборці Байдена, на яких розрахована стаття, не люблять шукати глибинні сенси – їм доводиться розжовувати і подавати все в максимально простому вигляді. Тож я навіть не прикрашатиму сам текст, назва якого говорить сама за себе: «Хочете обернути нерівність? Змініть правила інтелектуальної власності». Даю потезово.
- Вже з місця у кар’єр: «Законодавство в сфері інтелектуальної власності є чинником нерівності у більшій мірі, ніж навіть зниження податків. А захист Америкою своєї інтелектуальної власності веде до холодної війни з Китаєм».
- Якщо ми всерйоз хочемо подолати нерівність – з практичної точки зору правильніше буде не давати людям надмірно збагачуватись. Але поки республіканці Рейган, Буш і Трамп знижували податки, збагачуючи багатих, збільшення термінів патентної охорони винаходів і охорони авторського права зробило їх багатшими в ще більшій мірі. Тепер гроші отримують ті, хто має навички у сфері програмного забезпечення, біотехнологій тощо.
(адже люди, що мають якісь таланти, не повинні заробляти більше за інших – чи не так? Повіяло комуняцьким гівенцем?).
- Без своїх патентів і авторських прав Білл Гейтс ще досі працював би, аби заробити собі на життя. Багато міліонерів і мільярдерів були б набагато біднішими.
(що власне і є ідеєю справедливості для сучасного демократа і його БЛМ-виборця).
- За підрахунками автора, загальний річний прибуток, що генерується від використання об’єктів права інтелектуальної власності, складає близько 1 трильйона доларів. Тож хоча право ІВ стимулює інновації і творчу діяльність, монополію на авторське право і на винаходи варто зробити коротшою і слабшою, але при цьому і далі підтримувати творчість і інновації.
(можливо, економіст і розуміє, що далеко не кожен власник патенту автоматично стає мільйонером – проте його задача переконати читача в протилежному).
Від показної ненависті до багатих і трохи більш розумних чи талановитих, перейдемо до головного посилу статті:
- Джо Байден вже заявив, що Китай краде «нашу» інтелектуальну власність. Такі заяви створюють підґрунтя для потенційних конфліктів, які зовсім не в інтересах переважної більшості американського народу!
(нагадайте, до речі, панове українські демократофіли, кого ви там звинувачували в тому, що їм темники пишуть у Кремлі? Тут холодком не пройшлося по спині?)
- Лише мізерна частина з нас отримує дохід від інтелектуальної власності. Тож ми нічого не втратимо від того, що в Китаї порушать права на патенти «Пфайзер», або авторські права «Майкрософт». Якщо нас непокоїть нерівність, то нас взагалі не повинні хвилювати питання інтелектуальної власності.
- Зникнення робочих місць у США від порушень патентних прав Китаєм теж не повинно нас непокоїти. Головне – свої статки втратять багаті правовласники, і це правильно.
- Холодна війна з Китаєм, як і холодна війна з СРСР, є жахливою для більшості громадян США і всього світу. Виграти в цій війні ми не зможемо, бо економіка Китаю набагато розвиненіша за економіку США.
(що там по темникам?)
- Вашингтон повинен заборонити «Майкрософт» і «Пфайзер» позиватись до Китаю з приводу порушень прав інтелектуальної власності. Навпаки – ми повинні відкрити світу доступ до всіх своїх технологій.
(навіть не знаю, що тут і додати…)
- І хоча виглядає на те, що вакцини від COVID-19, розроблені в Китаї, не настільки ефективні як американські «Пфайзер» і «Модерна», а крім того, бажано взагалі знати, що собою являють китайські вакцини, та в умовах недостачі препаратів від «Пфайзер» - китайська вакцина для нас це краще ніж нічого.
- Висновок автора – право інтелектуальної власності не розвиває, а гальмує технології, а також веде до непотрібного конфлікту з Китаєм. Буде печально, якщо прогресивні політики продовжать цю лінію Трампа.
Знаєте, що саме смішне? The Nation – це вам не газета «Жізнь как она єсть». Це один з найстаріших часописів США, де матеріали не друкуються за принципом «аби забити місце». Ну і чи варто казати, що видання належить до кола демократичних медіа?
Висновок з цього огидного пасквілю пана Бейкера в напрошується найочевидніший (тримаємо в голові і попередні подібні публікації), так що і не варто розтікатись мислію по дрєву. Отримавши під дих від Республіканської партії, китайські комуністи ще раз осягнули, що без повального промислового шпигунства і доступу до чужих комерційних таємниць їх власний ринок інновацій в принципі не здатен на існування. І право інтелектуальної власності як таке досі залишається стримуючим фактором для розвитку тоталітарних режимів – яким би неочевидним не здавався на перший погляд цей зв’язок.
Отримавши серйозні перепони до крадіжок інтелектуального капіталу США, сьогодні КНР намагається всіма силами повернути собі цей ресурс – про зв’язки американських демократів з Китаєм вже складені легенди, і нині такі Бейкери цілком усвідомлено переконують відповідну аудиторію в тому, що з Китаєм змагатись неможливо, і краще все віддати самим. Якщо республіканці, відстоюючи свої ділові інтереси, готові були за свою інтелектуальну власність вгризтися в горло Сі Цьзінпіну, то відчутна кількість демократів – що й приходила до влади не без допомоги КНР – сьогодні ладна віддати Китаю весь вітчизняний ринок інновацій. Чи готовий на це сам Байден – поки важко судити. Але можна судити про те, що інтелектуальна власність, вона як та сова з «Твін Піксу» - куди більша за те, чим здається.
P.S.: посилання власне на статтю https://www.thenation.com/article/economy/inequality-patents-taxes-copyright/
