Розкажу сьогодні про одну картіну з гішторією.
Загалом відомо, що в 19 ст. паризький Салон, тобто найпрестижніша щорічна мистецька виставка світу, часто гидливо відкидав роботи тих майстрів, котрих сьогодні знає і поважає весь світ, натомість даючи головні призи тим малярам-академістам, про яких сьогодні забули навіть в художніх колах. Коньюктура жорстоко карається часом. Ну хоча це й не значить, що ті самі обласкані Салоном художники були поганими майстрами, просто вони були «звичайними тваринами, в котрих все на місці», й угодливо не міняли тєфтєль с картошкой на катлєту с рісом.
Одним з таких призабутих живописців є і француз Еваріст Люміне, прозваний за любов до історичної тематики «художником галлів». Саме його картина «Сини Хлодвіга ІІ» й стала переможцем Салону 1880 року. Тута ви бачите на човні, що готується відчалити в нєвєдому даль, два нерухомі, хоча поки що й не мертві тіла – так, це оті самі сини. А що вони тут роблять, я зара й оповім.
Є така легенда, що десь так в 7 ст., доки франкський король Хлодвіг ІІ валандався у паломництво, два його сини замислили на батька недобре, - розповсюджували контри, підбурювали народ, шоб він нігадавал, запускали мишей в стратегічні склади зерна і так далі. Мати принців, королева Батільда, не будь дурепа, коварний задум швидко просікла, і вирішила, як справжня християнка, що долю нерозумних дітей, які так на батька таку хуйню кажуть (с) має вирішити Бог. Але, шоб вирішувать йому було трошки простіше, обом принцам перерізали (або ж спалили) сухожилля на колінах і ліктях, практично позбавивши можливості хоч якось рухатись, та й пустили на човні по хвилям Сени – любляча мамаша знала толк в конкурсах. Момент початку цього увлікатєльного круізу двох приречених братів у пекло і показаний на картині.
Але це ще не все.
СПОЙЛЕР 1
За тою ж легендою братів пожаліли і витягли на берег, а потім як могли виходили ченці Жюм’єзького абатства, що знаходилось нижче за течією Сени.
СПОЙЛЕР 2
Король Хлодвіг ІІ Лінивий помер щонайпізніше у віці 24 років, й найстаршому з його трьох синів на той момент було не більше семи років. Іншим – два і рочок. Всі троє згодом по черзі стали королями франків. Жюм’єзьке ж абатство було побудовано в ті ж роки, коли помер Хлодвіг, тож всю цю байку, датовану вже 12 ст. можна сприймати лише як вдалий позитивний піар, створений на замовлення того ж таки абатства. Хоча це ніяк не відкидає тої можливості, що аналогічна історія могла статися з кимось іншим, і скоріш за все вже без хеппі-енду
І ще трошки про саму картину. Еваріст Люміне довго думав, яку саме частину легенди втілити на полотні. І про деякі нестиковки з віком принців-бунтарів йому теж було відомо. Тож перший ескіз картини являв собою сцену власне перерізання сухожиль в розіп’ятої голої семирічної дитини «на глазах у матєрі» (імєнно так). Потім, втамувавши кровожерливість, Люміне намалював другий варіант – два хлопчики явно не бойового віку вже лежать у човні, на котрому у відчаї від зробленого фейспалмить і їх кат. Зрештою художник пожалів публіку і придав своїм героям неісторичного, вже недитячого віку, а інакше б пішов би зі своєю «Пилою 2» з того Салону прямо вслід за вигнаними імпресіоністами.
