Про сєксізм, ніравінство і живопис
- Няню, ну нам і так з прізвищем не пощастило, так навіщо ж ви мені ще й ім'я таке вигадали, як для врага? Оно сестрам як на підбір хороші - Лючія, Європа, Мінерва, а мені...
- Замовч, Софонісба, і малюй сестер!
Мабуть такий діалог міг відбуватись між старою нянькою і першою в історії видатною художницею - Софонісбою Ангвіссолою - при написанні цієї картини у 1555 році. Да, невдале ім'я в дівчини-аристократки компенсувалося художнім талантом - зверніть увагу, що, малюючи своїх сестер і мамку, Софоблабла використала три різних стилі, шо й було високо оцінено тодішніми критиками.
Сама ця Соня, читайте вікіпедію, благополучно прожила 88 років, вдало одружилася, отримала визнаня, бабло, роботу в королів і герцогів. Зрештою, всі три її молодші сестри теж стали художницями. Далі до кінця 16 ст. виросла ще так скажемо "плеяда" малярок різної степені вдалості. Я до чого. Нєхір, як це прийнято, жалітись на то, шо жінок художниць мало, бо їх гнобили й не давали пробитись кляті чоловіки. Талант, як він є, пробивався так чи інакше. Просто якось так виходить, шо вміти відрізнити 10000 відтінків рожевого і вміти їх використати - то різні речі.
А от в чому гішторія Софонісби Ангвіссоли (бля, який жах) все ж показує непоняткі між двома статями, так це в обставинах смерті її матері. Читаємо: "Вона була найстаршою з семи дітей" - і далі "Мати померла рано, коли Софонісбі було всього п'ять років". Тобто - народити семеро дітей за 5 років. Ну й дійсно, чо ж це вона рано померла? (Сонька, як ви поняли, помилки батьків не повторила)
- Няню, ну нам і так з прізвищем не пощастило, так навіщо ж ви мені ще й ім'я таке вигадали, як для врага? Оно сестрам як на підбір хороші - Лючія, Європа, Мінерва, а мені...
- Замовч, Софонісба, і малюй сестер!
Мабуть такий діалог міг відбуватись між старою нянькою і першою в історії видатною художницею - Софонісбою Ангвіссолою - при написанні цієї картини у 1555 році. Да, невдале ім'я в дівчини-аристократки компенсувалося художнім талантом - зверніть увагу, що, малюючи своїх сестер і мамку, Софоблабла використала три різних стилі, шо й було високо оцінено тодішніми критиками.
Сама ця Соня, читайте вікіпедію, благополучно прожила 88 років, вдало одружилася, отримала визнаня, бабло, роботу в королів і герцогів. Зрештою, всі три її молодші сестри теж стали художницями. Далі до кінця 16 ст. виросла ще так скажемо "плеяда" малярок різної степені вдалості. Я до чого. Нєхір, як це прийнято, жалітись на то, шо жінок художниць мало, бо їх гнобили й не давали пробитись кляті чоловіки. Талант, як він є, пробивався так чи інакше. Просто якось так виходить, шо вміти відрізнити 10000 відтінків рожевого і вміти їх використати - то різні речі.
А от в чому гішторія Софонісби Ангвіссоли (бля, який жах) все ж показує непоняткі між двома статями, так це в обставинах смерті її матері. Читаємо: "Вона була найстаршою з семи дітей" - і далі "Мати померла рано, коли Софонісбі було всього п'ять років". Тобто - народити семеро дітей за 5 років. Ну й дійсно, чо ж це вона рано померла? (Сонька, як ви поняли, помилки батьків не повторила)
Немає коментарів:
Дописати коментар