Днями батько нагадав про існування от такого фільму 1975 року випуску під назвою «Роллербол». Його я бачив роки з 23 тому, і саме завдяки цьому кіну я взнав, шо є на світі таке місто Х’юстон, й надовго його полюбив. Ну на пару місяців. Тож нині, вже забувши весь перебіг фільму, окрім пари сцен, вирішив його передивитись, а разом з тим – сформулювати кілька сентенцій за побачене, чом ні.
В англ. вікіпедії цей фільм характеризують як «антиутопічний спортивний науково-фантастичний екшн» - таке поєднання я бачу вперше, і воно інтригує вже саме по собі. Треба сказать, шо загалом у фантастів того часу за апріорний атрибут суспільства майбутнього було прийнято наявність якогось жорстокого нелюдського виду спорту, що може задовольнити кровожерливе суспільство. Звідси йде «Людина, що біжить», «Смертельні перегони 2000», і от власне, їх передвісник – «Роллербол». Дія тут відбувається, не повірите, у 2018 році, і в благополучному світі амфітамінових торчків панує нова забавка – вид спорту, що перейняв в себе як примітивізм соккеру, так і жорстокість американського футболу і хокею, разом з мотоперегонами.
Кров, зламані кістки і трупи несуться колами арени, і обертаються вони, як і сам сюжет, навколо досить статичної постаті Джонатана – головної зірки даного виду спорту, в котрій ми пізнаємо Санні - улюбленого сина Віто Корлеоне. Тут Санні-Джонатан вже не псих, хоч і сміливець, він спокійно пливе за і проти течій схематичного малобюджетного всесвіту спорту, яким його бачили наші попередники.
Важливо розуміти, що фільм все ж таки наскільки спортивний, настільки й гостросоціальний. А тому, рекомендуючи його до перегляду, хочу зачепити живу для себе тему – яким став спорт за ці 40 років, і в чому були праві або неправі творці «Роллербола».
В чому вгадали:
1) Вгадали з неминучою повною комерціалізацією спорту. Власне для Америки 70-х це вже не було новинкою, проте для всього світу статус «професіонала» ще залишався загадковою далечінню. Тут вілли спортсменів, котрі вони купують з першого ж контракту, вже передвіщають сучасне жирування.
2) Атлетизація спорту. В 70-х ще навіть хокеїсті і боксери-важковаговики були досить стрункими хлопцями без зайвої мускулатури. «Роллербол» показує те, що відбудеться з кінця 1980х років – перехід до ери качків в усіх видах спорту, і як підсумок, космічний зліт результатів, досягнень і телевізійних рейтингів. А від того – і бабла. Сюди ж віднесемо і проникнення ТБ-картинки в усі аспекти трансляції – на початку фільму йде спеціальне підкреслення того, що матч обслуговуватиметься 30 камерами. На той час забагато, для нас нині – стандарт.
3) Контроль лігами особистого життя своїх зірок. Кожен вид спорту зараз має свій щит з мордою спортсмена, котрого обожнюють мільярди. І з котрого качаються мільярди ж бабла. Тому, аби не втратити це все, ліги мають безпосередній вплив на позаефірне життя своїх лібронів і роналд. Навіть штрафують за будь-який невдалий твіт. Хіба що поки не міняють їм шльондр раз на півроку, аби не звикали, як то робиться з головним героєм «Роллерболу». Ну то вже явно на підході.
4) Насправді в чому відмінність «Роллербола» від «Людини, що біжить», це умови життя їх публік. В «Раннінг мен» цю гру любить бідне бидло, котре відволікають від повсякденних нещасть. В «Роллерболі» немає бідності, тож публіка просто біситься з жиру. Чисто прикидаючи сучасну аудиторію НХЛ і НФЛ – версія «Роллербола» виявилась більш реальною.
В чому не вгадали, або вгадали частково:
1) Головне – сама ідея смертей на арені. Тут світове суспільство не дійшло до такого ступеню дикості. Так навіть в Формулі-1, що була найнебезпечнішим видом спорту на ТБ, вже давно прийняті норми безпеки, котрі позбавили перегони колишньої інтриги «скільки гонщиків ми втратимо цього сезону».
В чому точно прорахувались всі автори таких «смертельних» концепцій, це в тому, що спортивна індустрія не буде вбивати і калічити качок, котрі несуть золоті яйця. Як відомо, ми всі довго вважали, що гладіаторські бої в Римській імперії були апріорно вироком для учасників, що помирали на арені в муках. Так нам хотілося думати аж до того часу, поки новітні дослідження не показали, що власники гладіаторських шкіл мали деякі корпоративні норми, і, вкладаючи час і гроші в тренування своїх зірок, не вважали за потрібне їх втрачати, тож статистика смертей саме гладіаторів на аренах виявилась в кілька разів нижчою, ніж представляли нам романтики і комуністи. Саме цим шляхом пішов і світовий спорт.
Проте не все так однозначно. Розквіт інституту тафгаїв в НХЛ прийшовся як раз на 90-ті роки. І хоча зараз ця тенденція теж пішла на різкий спад, бійки в хокеї житимуть завжди, а американська публіка як і раніше кайфує від безглуздого костоломного американського футболу, з котрого хлопці виходять каліками. Як виявляється, суспільство так чи інакше вимагатиме крові у спорті. Тому варто було лібералізуватися НХЛ, а світовому боксу взагалі втратити будь-яку жорсткість, як на арені з’явився UFC, котрий і користується незмінним успіхом в мільйонних аудиторій. Шо буде далі – хтозна.
Переживши пік толерантності, судячи з усього, світовий маятник може качнутись в протилежний бік. І хоча вбивати одне одного на стадіонах не будуть, суспільство споживачів і лицемірів все одно вимагатиме трагедій, над якими можна поохати і покричати «ми тебе завжди любили, ти був найкращим, бідний-бідний Айртон!»
2) Чого нині точно не видно, це можливості того, шоб головна зірка популярного виду спорту всерйоз пішла проти системи. Ніколи лібрончік, чи ліонельчік, чи конорчік-педик-макгрегор не пожертвують своїми грошима заради того, щоб прямо заявити про корупцію в спорті, про сваволю ліг, чи ж то щоб просто видати нагора будь-який протест проти верхівки. Тут роль особистості автор «Роллерболу» явно переоцінив. Велике бабло великого спорту розбещує зірок, гасячи в них будь-які бунтівні пориви. Тож принаймні для цього пункту ще поки не час.
Загалом же, може я і забагато написав про цей фільм, одначе і ностальгія змушує, і писати хоч про щось хочеться. І, знаєте, тренування шоб бути Бісмарком дю Плессі от наводять на пафосні думки. Кароч, при нагоді подивіться – музика в фільмі сама собою на те запрошує.
Немає коментарів:
Дописати коментар