Не дуже надійні історичні джерела переповідають таку історію. Після безпрецедентного погрому австріяків і русні під Аустерліцом, Наполеон тріумфально роз'їжджав Німеччиною, і аж тут вирішив розважити себе і компанію маршалів народною корсиканською забавою - полюванням на зайців. Організацію полювання Імператор довірив маршалу Бертьє, в задачу якого входило, перш за все - дістати самих зайців.
Найкращий штабіст у військовій історії Бертьє сього разу дещо перенервував. І накупив в усій окрузі чи то кілька сот, чи то більше тисячі кролів. Тому коли Бонапарт і маршальська компанія приїхали на галявину для полювання, і клітки з тваринками були відкриті... Кролі ся відмовили тікати хто куди, а організовано перейшли у наступ на Імператора і на його озброєних друзів. А ні хаотична стрілянина (поки супостат був на відстані пострілу), а ні удари батогів (коли підлий ворог наблизився), а ні відчайдушні копняки чоботями (коли кролі перейшли в рукопашку) не зупинили переважаючого вухастого супротивника. Коли ж Наполеон і маршали потрапили у щільне кроляче оточення - вони зрозуміли, що краще з честю відступити, бо перемогти сьогодні неможливо. Стрибнувши у карети, кращі військовики сучасності покинули поле бою, що лишилось за кролями.
Як виявилось, несподівана перемога кролів на полюванні обумовлювалася тим, що помічники Бертьє замість диких зайців набрали домашню звірину, яка звикла бігти не від людини, а до людини, бо та їх годує. Зрештою, Бертьє ніц не лишилось, крім як зібрати агресивну кролячу герілью і перепродати її фермерам - не пропадати ж добру.
Митці неокласицизму і художники-баталісти чомусь не зацікавились цим грандіозним сюжетом. І лише в наш час японські ілюстратори-коміксяри у манзі про пригоди Наполеона зобразили знамениту битву із належною видатній події епічністю.
На першому малюнку: в окулярах - Імператор, з бойовими граблями - маршал Бернадотт, на голому торсі - маршал Ожеро (не питайте), далі, ймовірно, маршали Ланн і Ней.
