картина латиського живописця Карліса Гуна "Напередодні Варфоломіївської ночі".
Геніяльно, як на мене. Такий собі простий побутовий момент, за которим стоїть кривава лазня, що станеться за кілька годин.
А ось друга картина того ж Гуна з цієї серії. Це вже сама тусня пішла:
І, можливо, той самий чувачок каже: "Ну шо, тварино? Казав я тобі, не водися з гугінотами!"
Так я про шо кажу. Користуючись датою, подивився я фільм "Королева Марго" 1994 року з Ізабель Аджані і Даніелем Отеєм. І скажу я вам - кіно це просто щікарне. Як на мене - ледь не краща екранізація Дюма. Підбір акторів, костюми, сама гра - все виконано на найвищому рівні. І головне - на відміну від роману Дюма, сповненого романтичної нудоти й історичних наклепів, фільм лаконічний, жорстокий, динамічний і історично куди достовірніший за оригінал. З нього викинуто такого незрозумілого героя як де Муї, зате зявились цілком історичні граф Арманьяк і капітан гвардії де Нансей. Генріх Наварьский в виконанні Отея - просто вбивчий. Розпусна й божевільна атмосфера королівського двору передана неперевершено. Коротше, дивіцця, моя порада.
Ну й останнє. Я ненавиджу Алєксандра Дюма. Цілком свідомо стверджую, що це - Олесь Бузина свого часу. Мало хто настільки огидно потворив історію своєї країни. Хоча й не дивно - Дюма був негром, тому й ненавидів білу Францію. Але ж ось що дивно - змішавши з лайном королівський двір, обливши брудом найвидатнішого в історії французського політика Рішельє, Дюма одночасно героїзує такого собі де Бюссі. Тому питання до знатоків - що зробив де Бюссі у Варфоломіївську ніч?
Відповідь - під галас, вбив своїх братів і родичів, з котрими судився за замок Амбуаз.
Такий от романтичний герой.
Немає коментарів:
Дописати коментар