Досить цікавий піддослідний матеріал нам в цьому плані дає Японо-Китайська війна 1894-1895 року. Японія на той час завершила хвилю індустріалізації, й побачивши, що під кімоно зявились чималі мязи, вирішіла розвязати перший великий військовий конфлікт в новій для себе ері. Таким чином під пиздюлі японського мілітаризму потрапив Китай, в котрого самураї зажадали забрати з-під контролю Корею.
Війна вийшла дуже брудною й некрасивою (хоча де вони є, ті красиві війни) - в гірших традиціях Японії. З одного боку барикад - повний безлад і загнивання китайської імперії, з іншого - підступність і жорстокість японців. Проте, війну треба якось виправдовувати і презентувати. Тому будь-який навіть рядовий вчинок того чи іншого офіцера моментально перетворювався на подвиг і приклад наслідування.
Тут японські живописці і вимушені були раптово перекваліфікуватись з малювання самураїв, вишень і гори Фудзі на пропогандистські малюнки зі зводками з фронтів. Власне головною задачею було - переодягти ідального японця, тобто самурая, зі старого шкіряного доспіху в новеньку офіцерську форму. От і подивимось що вийшло.
Смерть генерал-майора Одера в битві при Вейхайвеї. Насправді - ніхто не знає, як він загинув. Генерал сам очолив атаку своєї 11-ї бригади, далі кажуть, що скосило кулею, чи то зачепило осколками - проте ся здає художник Утагава Кокунімаса вирішив об'єднати тут взагалі всі варіанти смерті.
Японські розвідники на позиціях ворога. А китаєць же ж мабуть просто відлити відійшов...
Японський Матросов. Рядовий інженерного полку підірвав браму ворожого форту. "А пулі лєтяяяяяяяяят!"
Сон офіцера. Повертається от він додому з перемогою, а тут й дружина вже раком стоїть, а служниця саке несе. І сікура
А от це вже не сон. Масова страта полонених, як приклад гордості (!!!!!!!!!). А лише за 50 років за такі викрутаси вже Японію в свою чергу не пожаліють.
Благароднає сабраніє. А нє пєрєкінуцца лі нам у картішкі? Корнет Такігава, налийте саке!
Ну але ж без споглядання місяця і гір японського живопису не буває, хоч ти їх повбивай. Щоправда тут на іншому березі вогнища ворожої армії.
Атака другої армії при Порт-Артурі. Китайці зображені як лякливі таргани, тіпа стріляй не хочу
Осьосьо тобі! І до речі це дуже реалістично - китайці йшли на війну саме в такому лахмітті і з такою архаїчною зброєю.
Супермен-вікінг капітан Авата. Наче був серйозним фехтувальником - а значить ідеальний герой для пропаганди.
Атака японської другої армії на Цьзіньчжоу. Автор нам кагбе намєкає, шо японські бетмени несуть світло у варварські орди, що лишились на рівні розвитку 15 сторіччя.
Ну а це вже капітуляція. Причому знову-таки - одіж учасників цілком достовірна. Японці тут виглядають світочами цивілізації.
Власне такі листівки створювались кращими японськими авторами десятками й сотнями. Перемігши Китай, Імператор Муцухіто підготував підгрунтя майбутнього тріумфу у війні 1904-1905 року з Росією - і в тому числі, підгрунтя й ідеологічне.
А тепер просто гляньте, ЯКУ ХУЙНЮ в якості пропагандистського матеріалу штампувала царська Росія напередодні російсько-японської війни.
А потім була світова ганьба в війні й нищівна поразка від Японії в Цусімі. Пишуть історики - моральний дух підвів.
Взагалі, завершуючи, скажу, що в плані ідеологічного плакату царська Росія - одна з найгірших країн всіх часів. Більш слабких робіт ніж в імперських пропагандистів я не бачив ніколи. Зрештою, вони як і держава канули в Лєту - туди їм і дорога.
Немає коментарів:
Дописати коментар