Так-так, сказати, що маршали Наполеона відчували себе братами по зброї, було б перебільшенням, більш того - брехнею. Вони підставляли один одного, викликали на дуелі, "постукували" на колег Імператору. Проте мало що з цього зрівняється з "подвигом" маршала Бернадотта.
14 жовтня 1806 року. Біля Йєни Наполеон з основною частиною своєї армії громить прусаків, кипить битва. Одначе найцікавіше твориться не тут, а в кільканадцяти кілометрах від Йєни: в цей же час біля міста Ауерштедт 3-й корпус Великої армії під командою маршала Луї-Ніколя Даву витримує страшні атаки головної армії прусаків. Баланс сил більше ніж нерівний - 27 тисяч Даву проти майже 60 тисяч солдатів Фердінанда Брауншвейгського та маршала Блюхера. Французи, вишикувавшись в каре, зтікають кров`ю, але відбивають наскоки чорних ескадронів Блюхера, сам Даву як скажений носиться на коні поміж каре, і кричить своїм солдатам стояти до останнього.
В цей час всього в кількох кілометрах від січі спокійно себе почуває 1-й корпус Великої армії, під орудою маршала Бернадотта. Посильний від Даву благає Бернадотта приєднатися до битви, але у відповідь отримує: "Імператор не давав мені такого наказу". Даву чудово розуміє, що причина відмови - всього лише "професійні ревнощі" гасконця, й пропонує йому самому стати на чолі обох корпусів, приписавши собі перемогу. Проте Бернадотт незламний, його корпус не торкається з місця.
"Йобаний гасконський підорас!" сказав Даву і брудно вилаявся. І ледь дочекавшись, коли втомлені пруські ескадрони ослабили натиск на французські каре, маршал зкомандував атаку, й силами трьох полків вдарив по прусакам по всьому фронту. Ця неочікувана контратака просто розтрощила ворожі частини, армія герцога Брауншвейгського а разом з тим і всієї Прусії була практично знищена, причому за допомогою лише одного французського корпусу.
Ну а заздрісливому Бернадотту залишалося гризти лікті - з цього дня і до кінця Імперії Даву забив за собою статус кращого маршала Франції. Після цього інціденту Наполеон збирався віддати Бернадотта під трибунал, котрий його неодмінно засудив би, проте вирішив надати маршалу ще один шанс. За шість років Бернадотт "подякував" Імператорові, першим серед всіх маршалів зрадивши Бонапарта і виступивши начолі шведських військ на боці коаліції. Якщо хто не знає, то зараз на троні Швеції сидять нащадки саме гасконського зрадника.
Одначе в цій історії є інший цікавий момент, котрий історики чомусь рідко згадують. Розбивши старого герцога Брауншвейгського (котрий за кілька днів помер від отриманих в битві поранень), Луї-Ніколя Даву фактично здійснив сімейну вендетту. Адже за 48 років до цього, підчас Семирічної війни, у важкій битві при Міндені, де прусаки розгромили французів, відзначився блискучими діями молодий генерал Карл Фердінанд, майбутній герцог Брауншвейгський. А з французського боку у дивізії Ларошфуко відчайдушно бився і був важко поранений лейтенант Жан-Франсуа д`Аву, батько майбутнього маршала.
Немає коментарів:
Дописати коментар