Якщо ви пригадаєте, що торік я писав про італійського маляра Сальватора Росу, то ви знатимете, що сеньор Роса хавав жізнь. Бо ж, нагадаю, це він ночами буремних 1640-х років у складі банди неаполітанських художників вирізав іспанських загарбників на вулицях рідного міста. А потім пару років переховувався лісами у ватазі розбійників. І саме тому Сальватор Роса мав право на отакий погляд на життя, який описаний на його картині "Фортуна".
Як пишуть, коли 1658 року Роса представив цю картину у Римі, місцевий Папа одразу розпорядився кинути маляра на цугундер, бо ж на злодії шапка горить - Папа був впевнений, що під віслюком на картині мається на увазі саме він (до речі, правильно був впевнений). Благо, брат Папи оцінив гумор і заступився за митця.
Менше з тим, зарізяка Роса намалював те, що актуально і сьогодні. Всі блага Фортуни тут сипляться на дурного віслюка, пасивних жвачних скотиняк і свиню. І якщо на інших картинах Фортуна традиційно зображена із пов'язкою на очах, то тут же ж знає, мале стерво, на кого саме сипле свої багатства. І тіко там десь внизу, у тіні віслюка розумна і спокійна північна плямиста сова з жахом ся дивить, як копита топчуть і шматують книги, палітру художника і інші духовні принади. Сова-то як раз не лізе під потік, що ллється з рогу достатку. Бо, повторюся, розумна.
Не лізе туди і надто гордовитий для таких принизливих рамсів орел. На нього самого, просто таки випадково падає маршальський скіпетр, а можливо впаде і корона, що не втримається на кнурові. Бо ж зазвичай так воно і буває - Цезарі, Наполеони і Ататюрки не лізуть до влади, а влада їм самим перепадає, аби вони навели лад опісля господарювання овець і свиней. І хоча про то не пишуть критики, від себе скажу, шо той самий скіпетр нагадує і стрілу, котра пробила орлові горлянку. І так воно зазвичай і закінчується для подібних видатних персонажів. Ну шо ж. Поки ми знову у царстві віслюків і овець. Подивимо, що кому перепаде надалі.
Як пишуть, коли 1658 року Роса представив цю картину у Римі, місцевий Папа одразу розпорядився кинути маляра на цугундер, бо ж на злодії шапка горить - Папа був впевнений, що під віслюком на картині мається на увазі саме він (до речі, правильно був впевнений). Благо, брат Папи оцінив гумор і заступився за митця.
Менше з тим, зарізяка Роса намалював те, що актуально і сьогодні. Всі блага Фортуни тут сипляться на дурного віслюка, пасивних жвачних скотиняк і свиню. І якщо на інших картинах Фортуна традиційно зображена із пов'язкою на очах, то тут же ж знає, мале стерво, на кого саме сипле свої багатства. І тіко там десь внизу, у тіні віслюка розумна і спокійна північна плямиста сова з жахом ся дивить, як копита топчуть і шматують книги, палітру художника і інші духовні принади. Сова-то як раз не лізе під потік, що ллється з рогу достатку. Бо, повторюся, розумна.
Не лізе туди і надто гордовитий для таких принизливих рамсів орел. На нього самого, просто таки випадково падає маршальський скіпетр, а можливо впаде і корона, що не втримається на кнурові. Бо ж зазвичай так воно і буває - Цезарі, Наполеони і Ататюрки не лізуть до влади, а влада їм самим перепадає, аби вони навели лад опісля господарювання овець і свиней. І хоча про то не пишуть критики, від себе скажу, шо той самий скіпетр нагадує і стрілу, котра пробила орлові горлянку. І так воно зазвичай і закінчується для подібних видатних персонажів. Ну шо ж. Поки ми знову у царстві віслюків і овець. Подивимо, що кому перепаде надалі.
Немає коментарів:
Дописати коментар