Умні люди кажуть, що на початку ХХ ст. балтійський живопис тяжів до зразків похмурого німецького експресіонізму і символізму. Але зі своїм яскравим язичницьким колоритом. Так продовжилося власне до совіцької окупації. Хоча й до того тих наївних естонців, латвійців і литовців, котрі жили не на батьківщині, а в імперії зла, вірили в соціялізм і намагались малювати як їм заманеться, чекали Сибір, катування і розстрільний Бутівський полігон. Інші ж мусили перейти на соцреалізм і, навчені досвідом колег, сильно не виступали (не всі, звичайно).
От і знаний художник Антанас Жмуйдзінавічюс (ви не прочитали це прізвище) не виступав, а покинув після окупації 1939 року той експресіонізм, осів у Каунасі і дожив до своїх майже 90 років, малюючи пейзажі. Але до того, ще аж 1906 року, робив, наприклад таке, як оця картина з назвою "Печаль". Тут вам і від Мунка трохи, і язичництво, і символізм, і ще дещо важливе.
1917 року, коли Литва билася за свою незалежність, Жмуйдзінавічюс увійшов до комісії, що мала запропонувати на загал варіанти нового прапора вільної Литви. Сам 41-річний митець запропонував поєднати червоний і зелений кольори, як найбільш притаманні національним вбранням литовців, і загалом місцевому фольклору. Проте колеги таке поєднання знайшли надто вже похмурим - і певно були праві, варто подивитись на сучасний прапор Португалії, щоб це зрозуміти.
А тому до проекту Жмуйдзінавічюса місцевий світило-археолог Тадас Даугірдас, єдиний в комісії , хто розумівся на геральдиці, запропонував додати жовтий колір - як символ світанку. Власне, таким яскравим і нетривіальним ми сьогодні і знаємо прапор братньої Литви. А цікаво те, що сам Жмуйдзінавічюс це саме поєднання національних кольорів, і жовтий як символ світанку, якось підсвідомо використовував ще задовго до тих обговорень, от хоча б і у цій самій картині.
От і знаний художник Антанас Жмуйдзінавічюс (ви не прочитали це прізвище) не виступав, а покинув після окупації 1939 року той експресіонізм, осів у Каунасі і дожив до своїх майже 90 років, малюючи пейзажі. Але до того, ще аж 1906 року, робив, наприклад таке, як оця картина з назвою "Печаль". Тут вам і від Мунка трохи, і язичництво, і символізм, і ще дещо важливе.
1917 року, коли Литва билася за свою незалежність, Жмуйдзінавічюс увійшов до комісії, що мала запропонувати на загал варіанти нового прапора вільної Литви. Сам 41-річний митець запропонував поєднати червоний і зелений кольори, як найбільш притаманні національним вбранням литовців, і загалом місцевому фольклору. Проте колеги таке поєднання знайшли надто вже похмурим - і певно були праві, варто подивитись на сучасний прапор Португалії, щоб це зрозуміти.
А тому до проекту Жмуйдзінавічюса місцевий світило-археолог Тадас Даугірдас, єдиний в комісії , хто розумівся на геральдиці, запропонував додати жовтий колір - як символ світанку. Власне, таким яскравим і нетривіальним ми сьогодні і знаємо прапор братньої Литви. А цікаво те, що сам Жмуйдзінавічюс це саме поєднання національних кольорів, і жовтий як символ світанку, якось підсвідомо використовував ще задовго до тих обговорень, от хоча б і у цій самій картині.
Немає коментарів:
Дописати коментар