Хочеться закінчити добу чимось вічним і життєствердним.
Якби 1916 року, у розпал Першої Світової художник Мстислав Добужинський не намалював цю не зовсім притаманну його стилю картину (з елементами футуризму і символізму), її варто б було намалювати хоч комусь. Коли здається, що світ навкруг руйнується, в ньому все одно буде те, що його триматиме. Повинно принаймні бути.
Самого Добужинського (1875 - 1957) хтось називає "російським" художником, проте його щастя в тому, що він був литовцем, хоч і родом з Новгорода. Це дозволило йому у середині 20-х встигнути переїхати з імперії зла до незалежної Литви. А потім, ще до окупації молодої країни, до Франції і зрештою у США. Ті з балтійських по роду митців, що лишились у 20-х у рашці, скоро були знищені. Добужинський свого часу зробив вірний вибір.
Якби 1916 року, у розпал Першої Світової художник Мстислав Добужинський не намалював цю не зовсім притаманну його стилю картину (з елементами футуризму і символізму), її варто б було намалювати хоч комусь. Коли здається, що світ навкруг руйнується, в ньому все одно буде те, що його триматиме. Повинно принаймні бути.
Самого Добужинського (1875 - 1957) хтось називає "російським" художником, проте його щастя в тому, що він був литовцем, хоч і родом з Новгорода. Це дозволило йому у середині 20-х встигнути переїхати з імперії зла до незалежної Литви. А потім, ще до окупації молодої країни, до Франції і зрештою у США. Ті з балтійських по роду митців, що лишились у 20-х у рашці, скоро були знищені. Добужинський свого часу зробив вірний вибір.
Немає коментарів:
Дописати коментар