Ловіс Корінт, "Спокуса святого Антонія"

Європейьска іконографія якось сама собою зійшлася на деяких обов'язкових деталях зображення святих. Так наприклад всім малярам індифірентно, що святому Себастьяну при розстрілі стріли просто не втрапили в життєво важливі органи (і це й було диво) - ми ж маємо тепер такі картини як в св. Себастьян Андреа Мантеньї (погугліть, не пожалієте).
А от зі спокусою святого Антонія маляри у віках зійшлися на одному - Антонія в пустелі спокушали ніким іншим, як тьолками. Не царством, не грошима, не їжею, а саме хтивими блудніцами. Тож більшість малярів вже 600 років так і малює. В тому числі і розумник Сальвадор Далі.
Проте певно ніхто не зображував спокусу св. Антонія так одночасно достовірно, абсурдно і ржачно, як то зробив чудовий німецький експресіоніст Ловіс Корінт (1858 - 1925). Сей потужний як скеля маляр полюбляв біблійні сюжети. Полюбляв брати їх, і нагло "осучаснювати", іноді й опошлювати - завжди граючи яскравим вирвиглазним кольором. Виходило подекуди страшно, але ніколи не прісно. От і з Антонієм хитрий німець дав глядачу все - і блудніц, і ігріща, і пропозицію безсмертя, їжі, бухла, і, звичайно, десяти пар цицьок, від котрих навіть непорушний святий тимчасово впав в емоцію. Но по-перше, це красіво.