Коли ся дивиш (тим більш читаєш) "Гру престолів", собі думаєш - "Нє, а от такої паторочі в реальному житті статися не могло б!" Могло б. Людство, воно винахідливе. От вам гішторія, шо надихнула багатьох живописців і письменників.
Жила собі у 14 ст. у Португалії красива шляхтянка скромного роду Інес де Кастро. Життя то складалось дещо дивно - покохав бо її принц-спадкоємець королівства Педро, майбутній Педро 1. Покохав так, що поза очі всього двору Інес народила йому трьох дітей, не зважаючи на цілком таки офіційний шлюб Педро. Проте законна дружина принца померла, і от закоханий герой вже думає про узаконення відносин з Інес...
Чи варто казати, що це шило у мішку не втаїш, і коханка Педро стояла кісткою у горлі короля Альфонсо Четвертого, що шукав для сина пристойну партію? Тож, спочатку він просто заборонив їй з'являтись при дворі, а потім, скориставшись моментом, доки син був у від'їзді, надіслав до Інес бригаду вірних шляхтичів, котрі прям на очах у її дітей змусили молодицю прийняти отруту (інші джерела кажуть - просто відрубали голову).
Вчинок був дещо необдуманим. Адже спочатку Педро зібрав військо і пішов на батька війною, а потім, замиривишись, вирішив дочекатись свого часу. Чекати довелось всього два роки, доки Альфонсо помер, і на престол зійшов вже Педро Перший. Знаючи за іменами всіх вбивць Інес, він виманив їх з їхніх замків під гарантії безпеки, а потім наказав привселюдно вирвати їм серця - кому через груди, кому через спину.
Та й то не все. Завжди ворожому до Інес двору Педро оголосив, що вона була йому не коханкою, а законною дружиною, з котрою він таємно побрався. Тож Педро наказав ексгумувати залишки Інес, після чого всадовив труп на престол і примусив всю ту шляхту цілувати її руку, як належить віддавати шану справжній королеві. На цьому тіло Інес де Кастро було помщено, і перепоховано в королівській усипальниці. Педро там до неї приєднався за 12 років, так ніколи більше і не одружившись.
Ну а картіна все того ж Пьєра-Шарля Комте, від 1849 року, що описує той самий момент цілування рук трупа королеви.
Жила собі у 14 ст. у Португалії красива шляхтянка скромного роду Інес де Кастро. Життя то складалось дещо дивно - покохав бо її принц-спадкоємець королівства Педро, майбутній Педро 1. Покохав так, що поза очі всього двору Інес народила йому трьох дітей, не зважаючи на цілком таки офіційний шлюб Педро. Проте законна дружина принца померла, і от закоханий герой вже думає про узаконення відносин з Інес...
Чи варто казати, що це шило у мішку не втаїш, і коханка Педро стояла кісткою у горлі короля Альфонсо Четвертого, що шукав для сина пристойну партію? Тож, спочатку він просто заборонив їй з'являтись при дворі, а потім, скориставшись моментом, доки син був у від'їзді, надіслав до Інес бригаду вірних шляхтичів, котрі прям на очах у її дітей змусили молодицю прийняти отруту (інші джерела кажуть - просто відрубали голову).
Вчинок був дещо необдуманим. Адже спочатку Педро зібрав військо і пішов на батька війною, а потім, замиривишись, вирішив дочекатись свого часу. Чекати довелось всього два роки, доки Альфонсо помер, і на престол зійшов вже Педро Перший. Знаючи за іменами всіх вбивць Інес, він виманив їх з їхніх замків під гарантії безпеки, а потім наказав привселюдно вирвати їм серця - кому через груди, кому через спину.
Та й то не все. Завжди ворожому до Інес двору Педро оголосив, що вона була йому не коханкою, а законною дружиною, з котрою він таємно побрався. Тож Педро наказав ексгумувати залишки Інес, після чого всадовив труп на престол і примусив всю ту шляхту цілувати її руку, як належить віддавати шану справжній королеві. На цьому тіло Інес де Кастро було помщено, і перепоховано в королівській усипальниці. Педро там до неї приєднався за 12 років, так ніколи більше і не одружившись.
Ну а картіна все того ж Пьєра-Шарля Комте, від 1849 року, що описує той самий момент цілування рук трупа королеви.
Немає коментарів:
Дописати коментар