Я вже писав, що, на жаль, праві сили громадянської війни в Іспанії залишили по собі мало мистецьких свідоцтв про ті події. Здебільшого мусимо звертатись до ідеологічних ворогів (деякі з котрих перевиховались, як Оруелл).
Проте сьогодні в нас особливий випадок. Каталонський художник Рамон Пуйоль (1907 - 1981) був палким соціялістом, малював плакати для комуністично-республіканського уряду. Але залишив він і дещо більш цінне, ніж пропагандистське лайно у стилі "но пасаран!". Це серія його карикатур, які характеризують різні верстви населення Каталонії на початку громадянської війни, тобто у 1936 році. Ці портрети огидні, але біда їх в тому, що в них досі можна пізнати і цілком сучасні типажі. А головне - по карикатурі "Лівак" бачимо, що навіть Рамон Пуйоль знав ціну своїм московським союзникам.
До речі, зазначимо, що після війни уряд Франко спочатку волів розстріляти Пуйоля, але обмежився тим, що примусив його реставрувати знищені республіканцями фрески замку Ескоріал, після чого і відпустив на всі чотири.
"Лівак". Червона пентаграма і серп-молот на грудях, але зовсім інше у серці. Напоказ кулаки "рот фронт!", та рука руку миє за спиною. І довгий від брехні ніс. Такий от портрет лівачні - найкраще його могла зобразити тільки близька до лівих людина.
"Пораженець". А по-нашому - зрадойоб. Сидить далеко, бачить все краще всіх. В голові пригорає, а настрій діє на інших як зміїна отрута.
"Оптиміст". Зворотня сторона медалі. По-нашому "Свідок перемоги". За вірою в неминучу перемогу не бачить нічого, трезвонить про її неминучість найголосніше, у всьому бачить позитив, але певно що нічогісінько не розуміє.
"Песиміст". І тоді, і зараз тільки таким можна стати, довіряючи пресі. Щоправда, зараз ще можна стати ідіотом і голосувати за собі подібних.
Проте сьогодні в нас особливий випадок. Каталонський художник Рамон Пуйоль (1907 - 1981) був палким соціялістом, малював плакати для комуністично-республіканського уряду. Але залишив він і дещо більш цінне, ніж пропагандистське лайно у стилі "но пасаран!". Це серія його карикатур, які характеризують різні верстви населення Каталонії на початку громадянської війни, тобто у 1936 році. Ці портрети огидні, але біда їх в тому, що в них досі можна пізнати і цілком сучасні типажі. А головне - по карикатурі "Лівак" бачимо, що навіть Рамон Пуйоль знав ціну своїм московським союзникам.
До речі, зазначимо, що після війни уряд Франко спочатку волів розстріляти Пуйоля, але обмежився тим, що примусив його реставрувати знищені республіканцями фрески замку Ескоріал, після чого і відпустив на всі чотири.
"Лівак". Червона пентаграма і серп-молот на грудях, але зовсім інше у серці. Напоказ кулаки "рот фронт!", та рука руку миє за спиною. І довгий від брехні ніс. Такий от портрет лівачні - найкраще його могла зобразити тільки близька до лівих людина.
"Пораженець". А по-нашому - зрадойоб. Сидить далеко, бачить все краще всіх. В голові пригорає, а настрій діє на інших як зміїна отрута.
"Оптиміст". Зворотня сторона медалі. По-нашому "Свідок перемоги". За вірою в неминучу перемогу не бачить нічого, трезвонить про її неминучість найголосніше, у всьому бачить позитив, але певно що нічогісінько не розуміє.
"Песиміст". І тоді, і зараз тільки таким можна стати, довіряючи пресі. Щоправда, зараз ще можна стати ідіотом і голосувати за собі подібних.
"Пліткар". І в Іспанії, і тут - невід'ємний і неприємний атрибут війни.
"Шпигун". Вони нам теж всюди вижаються. Більш того, вони всюди і є!
"Стратег". Зазвичай патологічно тупий, недалекоглядний і обмежений.
"Містифікатор". Символізує гнітючу паніку, що підігрівається зрадофілами і захоплює міста у неспокійні часи.
"Турист". Знайомий нам персонаж. Від ОБСЄ до дійсно таки туристів, яким направду все до дупи. Тут зате можна дешево розважитись.
Немає коментарів:
Дописати коментар