Спорт на #Радіо_Хартман
Буквально цими днями «боротьба за рівність» у спорті сягнула нових вершин маразму і безграмотності. Що властиво в принципі майже кожній боротьбі за рівність у її сучасному прояві. Сього разу кудахтання піднялося від представниць жіночої НБА, які масово зажадали установлення рівності зарплатень з повноцінною НБА, тобто тією, котра існує і вибудовує свою піраміду вже 70 років. Гравчині неймовірно обурені тим фактом, що за своїми контрактами вони отримують якісь жалюгідні десятки і сотні тисяч доларів, в той час як чоловіки – десятки мільйонів. До мейнстріму рівності приєдналися власне і винуватці – Стеф Каррі зі своїми 40 млн. в сезон і ДеМар ДеРозан із 28 млн. на рік, заявили, що такі цілком згодні і дівчата з нікому не потрібної, мало цікавої і нудної як хвора старушка ліги мають отримувати співмірні з чоловіками суми. В такі моменти розумієш - все ж не дарма їм кажуть більш-менш притомні журналісти: Заткнись і стукай м'ячем.
Печаль і одночасно сміховинність цієї ситуації полягає, як ви розумієте, в тому, що борці і борчині чи то навмисне, чи в силу природної тупості демонструють повне ігнорування будь-яких законів ринку і професійного спорту як такого. Думаю, якщо спіймати на вулиці сучасну 12-річну дитину, і попросити її пояснити причини такої дикої нерівності, навіть вона вам скаже: багатомільйонні контракти у НБА диктуються лише тими сумами, які готові вбухувати в цю гру кабельні канали з глобальним охопленням аудиторії. А відповідно, вони залежать від кількості реклами, яку готові розмістити на телебаченні «сосущіє із нашей зємлі ресурси і любовь корпораціі». А реклама ся залежить від того, скілько людей готові подивитись по тєлєку той чи інший матч, а відтак аудиторія ця залежить тіко від видовищності і принадності того, що вони бачать на паркеті. І от тут-то ми і прийшли до самої страшної нерівності: як виявляється, жіночий баскетбол порівняно з чоловічим настільки непопулярний і нудний саме в силу того, що всі ці ваші Каррі і Лєброни можуть дати мільярдам глядачів небачене шоу, яке ґрунтується перш за все на їх виключних фізичних можливостях. Я навіть не знаю, чим це простіше проілюструвати – «Капіталом», чи «Походженням видів». Зійде в принципі і те, і те.
Жорстка боротьба, тактичні побудови, багаторічна історія франшиз і протистоянь, вибухові данки і блок-шоти – це все те, що складає собою мільярдні статки НБА і всього цього немає у жіночому баскетболі. Як би його пояснити простими словами тим гравчиням, що як немає ручок, то немає і пєчєнька. Що ніхто і ніколи не заплатить їм кілька мільйонів доларів на рік якщо на аренах вони збирають 5 000 глядачів, і ще 20 000 за телевізорами, просто в силу того, що вони фізично не здатні закласти зверху.
Зрештою, навіть немає сенсу пояснювати страшний факт: баскетбол – це не той вид спорту, де ви можете побачити багато красивих жінок, які притягнуть до гри увагу публіки. Капітан Очевидність пояснює це тим, що в баскетболі як у спорті працюють зовсім не ті м’язи, які роблять жінок привабливими – навіть на відміну від волейболу тут дівчата стають квадратними і неоковирними. Хоча аналогічні вправи і прийоми мають протилежний ефект на чоловіків, на котрих і орієнтується ринок. Тисячі хлопчиків з усього світу мріють мати статуру Джеймса, спритність Каррі, нарваність Хардена. Але повірте – жодна дівчинка у світі не забажає мати зовнішність Даяни Тауразі. Саме тому діло Даяни від початку приречене на неуспіх. Годі вже й казати про те, що спонсори платять Каррі за його зразкове сімейне життя поза паркетом і милу мордаху дочки Райлі, за те, що Леброн вчить сина грати в баскетбол. У жіночій НБА всі позабаскетбольні новини зводяться до того, що Тауразі одружилась на своїй подрузі, бо жіноча ліга на 90% складається з агресивних лесбіянок без щасливого сімейного життя. Тобто без того, що приверне до них покупців з усього світу. Це, до речі, не стосується багатьох інших видів спорту, де принади і атлетизм спортсменок роблять дива з розкруткою брендів, і так - залучають до індустрії нереальні бабки.
Ітак, ми приходимо до простої вимоги жіночої НБА: «Платіть нам не тисячі, а мільйони доларів просто за те, що ми граємо в баскетбол. Не за те, що ми зірки світового масштабу, бо нас ніхто не знає. Не за те, що ми даємо мільйонні рейтинги, бо ми нікому не цікаві. Не за те, що ми подаємо приклад молоді, бо ми майже всі нетрадиційної орієнтації. Платіть нам просто за те, що ви стільки платите чоловікам».
От така млять ідея сучасної рівності. А економіку ми, толерасти, не вчили.
Буквально цими днями «боротьба за рівність» у спорті сягнула нових вершин маразму і безграмотності. Що властиво в принципі майже кожній боротьбі за рівність у її сучасному прояві. Сього разу кудахтання піднялося від представниць жіночої НБА, які масово зажадали установлення рівності зарплатень з повноцінною НБА, тобто тією, котра існує і вибудовує свою піраміду вже 70 років. Гравчині неймовірно обурені тим фактом, що за своїми контрактами вони отримують якісь жалюгідні десятки і сотні тисяч доларів, в той час як чоловіки – десятки мільйонів. До мейнстріму рівності приєдналися власне і винуватці – Стеф Каррі зі своїми 40 млн. в сезон і ДеМар ДеРозан із 28 млн. на рік, заявили, що такі цілком згодні і дівчата з нікому не потрібної, мало цікавої і нудної як хвора старушка ліги мають отримувати співмірні з чоловіками суми. В такі моменти розумієш - все ж не дарма їм кажуть більш-менш притомні журналісти: Заткнись і стукай м'ячем.
Печаль і одночасно сміховинність цієї ситуації полягає, як ви розумієте, в тому, що борці і борчині чи то навмисне, чи в силу природної тупості демонструють повне ігнорування будь-яких законів ринку і професійного спорту як такого. Думаю, якщо спіймати на вулиці сучасну 12-річну дитину, і попросити її пояснити причини такої дикої нерівності, навіть вона вам скаже: багатомільйонні контракти у НБА диктуються лише тими сумами, які готові вбухувати в цю гру кабельні канали з глобальним охопленням аудиторії. А відповідно, вони залежать від кількості реклами, яку готові розмістити на телебаченні «сосущіє із нашей зємлі ресурси і любовь корпораціі». А реклама ся залежить від того, скілько людей готові подивитись по тєлєку той чи інший матч, а відтак аудиторія ця залежить тіко від видовищності і принадності того, що вони бачать на паркеті. І от тут-то ми і прийшли до самої страшної нерівності: як виявляється, жіночий баскетбол порівняно з чоловічим настільки непопулярний і нудний саме в силу того, що всі ці ваші Каррі і Лєброни можуть дати мільярдам глядачів небачене шоу, яке ґрунтується перш за все на їх виключних фізичних можливостях. Я навіть не знаю, чим це простіше проілюструвати – «Капіталом», чи «Походженням видів». Зійде в принципі і те, і те.
Жорстка боротьба, тактичні побудови, багаторічна історія франшиз і протистоянь, вибухові данки і блок-шоти – це все те, що складає собою мільярдні статки НБА і всього цього немає у жіночому баскетболі. Як би його пояснити простими словами тим гравчиням, що як немає ручок, то немає і пєчєнька. Що ніхто і ніколи не заплатить їм кілька мільйонів доларів на рік якщо на аренах вони збирають 5 000 глядачів, і ще 20 000 за телевізорами, просто в силу того, що вони фізично не здатні закласти зверху.
Зрештою, навіть немає сенсу пояснювати страшний факт: баскетбол – це не той вид спорту, де ви можете побачити багато красивих жінок, які притягнуть до гри увагу публіки. Капітан Очевидність пояснює це тим, що в баскетболі як у спорті працюють зовсім не ті м’язи, які роблять жінок привабливими – навіть на відміну від волейболу тут дівчата стають квадратними і неоковирними. Хоча аналогічні вправи і прийоми мають протилежний ефект на чоловіків, на котрих і орієнтується ринок. Тисячі хлопчиків з усього світу мріють мати статуру Джеймса, спритність Каррі, нарваність Хардена. Але повірте – жодна дівчинка у світі не забажає мати зовнішність Даяни Тауразі. Саме тому діло Даяни від початку приречене на неуспіх. Годі вже й казати про те, що спонсори платять Каррі за його зразкове сімейне життя поза паркетом і милу мордаху дочки Райлі, за те, що Леброн вчить сина грати в баскетбол. У жіночій НБА всі позабаскетбольні новини зводяться до того, що Тауразі одружилась на своїй подрузі, бо жіноча ліга на 90% складається з агресивних лесбіянок без щасливого сімейного життя. Тобто без того, що приверне до них покупців з усього світу. Це, до речі, не стосується багатьох інших видів спорту, де принади і атлетизм спортсменок роблять дива з розкруткою брендів, і так - залучають до індустрії нереальні бабки.
Ітак, ми приходимо до простої вимоги жіночої НБА: «Платіть нам не тисячі, а мільйони доларів просто за те, що ми граємо в баскетбол. Не за те, що ми зірки світового масштабу, бо нас ніхто не знає. Не за те, що ми даємо мільйонні рейтинги, бо ми нікому не цікаві. Не за те, що ми подаємо приклад молоді, бо ми майже всі нетрадиційної орієнтації. Платіть нам просто за те, що ви стільки платите чоловікам».
От така млять ідея сучасної рівності. А економіку ми, толерасти, не вчили.
Немає коментарів:
Дописати коментар