Дослідники досі не дійшли висновку, як насправді виглядав знаменитий Колос Родоський, гігантське диво світу, що лишень якісь 60 років прикрашало древній Родос - якого він був розміру, в якій позі маякував туристам, де взагалі стояв? Але мені чомусь імпонує версія знаменитого чеського маляра Франтішека Купки, який на своїй картині 1906 року стверджує, що статуя зустрічала подорожні кораблі на твердій чіткій зігє.
Ну воно й логічно. По-перше, це все ж бог сонця Геліос, і вже ж кому як не йому салютувать від серця до сонця? По-друге, сам зігующій істукан був зваяний на честь перемоги (тобто Sieg) Родоса над македонянами. Хіба в нього був ще вибір, куди подіти праву руку?
Що ж до самого Купки, він теж любив побряцати зброєю. І хоча був уродженцем Австро-Угорської Імперії, її він не дуже полюбляв, і Першу Світову зустрів вже як житель Парижу, віком 44 років. Попри це, миттєво зібрав монатки і відправився на війну у французькому мундирі. "Солдат він був гордий, сильний, солідний і спокійний. Але ж... старший за всіх тут на 25 років!" - писали про Купку товариші по службі. Переповідають, що якось ішов його полк дорогою повз хату, де жив Купка з дружиною. Аж тут до колони солдатів вийшла мадам Купка з чемоданом і рушницею, та й пішла собі слідом за чоловіком, всіх посилаючи під три чорти, хто ся намагав її стримати. Допоки її не заарештував офіцер і не відправив у Париж. Ну а скоро до неї приєднався і чоловік, що схопив обмороження, провівши ніч у крижаній воді в окопі.
Думаєте ся заспокоїв? Аж ніяк. Зібрав чеських добровольців у Парижі, і знов на фронт, і таки закінчив війну у чині капітана, у свої 47 років. І вже потім став відомим на весь світ абстракціоністом.
Ну воно й логічно. По-перше, це все ж бог сонця Геліос, і вже ж кому як не йому салютувать від серця до сонця? По-друге, сам зігующій істукан був зваяний на честь перемоги (тобто Sieg) Родоса над македонянами. Хіба в нього був ще вибір, куди подіти праву руку?
Що ж до самого Купки, він теж любив побряцати зброєю. І хоча був уродженцем Австро-Угорської Імперії, її він не дуже полюбляв, і Першу Світову зустрів вже як житель Парижу, віком 44 років. Попри це, миттєво зібрав монатки і відправився на війну у французькому мундирі. "Солдат він був гордий, сильний, солідний і спокійний. Але ж... старший за всіх тут на 25 років!" - писали про Купку товариші по службі. Переповідають, що якось ішов його полк дорогою повз хату, де жив Купка з дружиною. Аж тут до колони солдатів вийшла мадам Купка з чемоданом і рушницею, та й пішла собі слідом за чоловіком, всіх посилаючи під три чорти, хто ся намагав її стримати. Допоки її не заарештував офіцер і не відправив у Париж. Ну а скоро до неї приєднався і чоловік, що схопив обмороження, провівши ніч у крижаній воді в окопі.
Думаєте ся заспокоїв? Аж ніяк. Зібрав чеських добровольців у Парижі, і знов на фронт, і таки закінчив війну у чині капітана, у свої 47 років. І вже потім став відомим на весь світ абстракціоністом.
Немає коментарів:
Дописати коментар