А подивіться-но, яка краса. Ця дівчинка з сокирою красивою, як і вона сама - Жанна Лене-Ашетт, одна з хранцузьких Жанн-героїнь. Зокрема от оця в свої 16 років (а діло було, як зараз пам'ятаю, 1472-го), взяла активну участь у тяжкій обороні містечка Бове від військ нарваного бургундського герцога Карла Сміливого.
Людей в гарнізоні було "всього три сотні, а бургундців повний стадіон". Під час штурму офіцер герцога таки забрався на башту і встановив на ній бургундський штандарт, аж тут на нього й налетіла розлючена фурія-Жанна із сокирою, і парою ударів відправила солдата у рів під стіною - а за ним і ворожий прапор. Містяни, котрим не кортіло приєднатись до попелу, що всюди лишав по собі Карл Сміливий, надихнулись прикладом Жанни, і відбили критичну атаку. А за кілька днів з Парижу підійшло підкріплення, що після короткої м'ясорубки зняло осаду.
Король Людовік ХІ віддячив малолітній героїні грошима і зняттям з її родини і її нащадків обов'язків платити податки. Власне і для всього скривавленого Бове податки були знижені, а жінкам міста видані похвальні грамоти за героїчну допомогу гарнізону. Нині деякі розумники ставлять під питання сам факт існування Жанни Ашетт, але таким ревізіоністам ми плюнемо в мармизу - з тих часів збереглося свідоцтво про одруження дівчини і королівський дозвіл на нього. Ну а Карл Сміливий своє отримав вже за п'ять років, але то зовсім інша історія.
Тепер пару слів за автора цієї чудової бронзової скульптури, що нині прикрашає площу все у тому ж місті Бове. Скульптор Габріель-Віталь Дюбре (1813 - 1892) був на особливо хорошому рахунку за часів правління Наполеона ІІІ, роблячи пам'ятники героїв Франції - власне справжнього Наполеона, маршала Ланна, Жанни Д'Арк, та інших. Але що нам більш важливо - пан Дюбре був з тих митців, хто родіну любив не словом, а ділом. Під час Франко-Пруської війни, будучи професійним військовим, у свої 57 років він очолив добровольчий батальйон і відзначився в битві при обороні Парижу. Героїзм виявився дещо марним - Париж все одно традиційно здали.
Людей в гарнізоні було "всього три сотні, а бургундців повний стадіон". Під час штурму офіцер герцога таки забрався на башту і встановив на ній бургундський штандарт, аж тут на нього й налетіла розлючена фурія-Жанна із сокирою, і парою ударів відправила солдата у рів під стіною - а за ним і ворожий прапор. Містяни, котрим не кортіло приєднатись до попелу, що всюди лишав по собі Карл Сміливий, надихнулись прикладом Жанни, і відбили критичну атаку. А за кілька днів з Парижу підійшло підкріплення, що після короткої м'ясорубки зняло осаду.
Король Людовік ХІ віддячив малолітній героїні грошима і зняттям з її родини і її нащадків обов'язків платити податки. Власне і для всього скривавленого Бове податки були знижені, а жінкам міста видані похвальні грамоти за героїчну допомогу гарнізону. Нині деякі розумники ставлять під питання сам факт існування Жанни Ашетт, але таким ревізіоністам ми плюнемо в мармизу - з тих часів збереглося свідоцтво про одруження дівчини і королівський дозвіл на нього. Ну а Карл Сміливий своє отримав вже за п'ять років, але то зовсім інша історія.
Тепер пару слів за автора цієї чудової бронзової скульптури, що нині прикрашає площу все у тому ж місті Бове. Скульптор Габріель-Віталь Дюбре (1813 - 1892) був на особливо хорошому рахунку за часів правління Наполеона ІІІ, роблячи пам'ятники героїв Франції - власне справжнього Наполеона, маршала Ланна, Жанни Д'Арк, та інших. Але що нам більш важливо - пан Дюбре був з тих митців, хто родіну любив не словом, а ділом. Під час Франко-Пруської війни, будучи професійним військовим, у свої 57 років він очолив добровольчий батальйон і відзначився в битві при обороні Парижу. Героїзм виявився дещо марним - Париж все одно традиційно здали.
Немає коментарів:
Дописати коментар