Окропимо стрічку червоним.
Той момент, коли жалкуєш, що фб дає малюнки в трошки дебільному форматі. От той самий момент, коли хочеш показати всім "50 відтінків червоного" на картині Френка Кедогана Коупера "Лукреція Борджиа царює в Ватикані у відсутність папи Александра VI".
Власне, що відбувається на цьому червонястому шабаші сказано в назві. Стосовно Лукреції Борджиа теж всім все відомо - кажуть, злигалася з братом Чезаре і рідним батьком Александром VI, і ще з половиною аристократів Італії, під котрих батько її і підкладав в політичних цілях. Шо там правда, а що ні, ніхто не зна, але десяток дітей від різних чоловіків - то є факт. Останні роди велелюбну красуню-розумницю і згубили. І факт, що в адміністративних справах Ватикану Лукреція таки підміняла батька-папу - очевидно зображення мавпи біля її ніг, а куріпки біля дурних кардиналів говорить про те, що сам автор картини таку підміну не дуже схвалював.
Сам Френк Коупер (1877-1958), нині не надто відомий художник, колись звавсь "останнім з прерафаелітів". Ну це приблизно як назвати умовного Макарєвіча останнім представником класичного року на основі того, що він в юності слухав Лед Зепелін. Але оця червона рапсодія вже ніяк не дозволить заперечити талант.
Той момент, коли жалкуєш, що фб дає малюнки в трошки дебільному форматі. От той самий момент, коли хочеш показати всім "50 відтінків червоного" на картині Френка Кедогана Коупера "Лукреція Борджиа царює в Ватикані у відсутність папи Александра VI".
Власне, що відбувається на цьому червонястому шабаші сказано в назві. Стосовно Лукреції Борджиа теж всім все відомо - кажуть, злигалася з братом Чезаре і рідним батьком Александром VI, і ще з половиною аристократів Італії, під котрих батько її і підкладав в політичних цілях. Шо там правда, а що ні, ніхто не зна, але десяток дітей від різних чоловіків - то є факт. Останні роди велелюбну красуню-розумницю і згубили. І факт, що в адміністративних справах Ватикану Лукреція таки підміняла батька-папу - очевидно зображення мавпи біля її ніг, а куріпки біля дурних кардиналів говорить про те, що сам автор картини таку підміну не дуже схвалював.
Сам Френк Коупер (1877-1958), нині не надто відомий художник, колись звавсь "останнім з прерафаелітів". Ну це приблизно як назвати умовного Макарєвіча останнім представником класичного року на основі того, що він в юності слухав Лед Зепелін. Але оця червона рапсодія вже ніяк не дозволить заперечити талант.
Немає коментарів:
Дописати коментар