Джон Мартін, «Земля ігуанодонтів» (1837)

Єсі раньше мені тут доводилось пейсать про історичний живопис, то сьоднє давайте приділимо хвильку уваги живопису ДОісторичному.

На самам дєлі, то щас ви можете побачить цілком достовірну картінку з зображенням будь-якого динозавра і іншої болотної тварі мезозойської ери. А раніше, коли народ нарешті поняв, шо ці велетенські кістки належать не чортам і не велетням, а вимерлим потворам, то було складно реконструювати вигляд власників цих кісток. До 1830 року людство достеменно знало лише про два види динозаврів, котрих назвало «мегалозавр» і «ігуанодонт». До вивчення і відкриття обох видів приклав руку видатний британський палеонтолог Гідеон Мантелл.

Боліючи цією справою, Мантелл якось сказав свому другу, дуже годному і неординарному маляру з банальним іменем Джон Мартін: «Джоні, я тут весь в лайні риюсь, шоб тих динозаврів для вас відкрить. А намалюй мені картіну з ними? За гонорар розберемось. Осьо тобі скєлєти, далі хвантазіруй».

Ну Мартін як уявляв, так і намалював картину «Земля ігуанодонтів» (1837). Вийшла отака дика псіходеліка. Цікава вона тим, шо на той час ніякого радіовуглецевого аналізу не було в помині, тому одна картіна об’єднала обох відомих на той час динозаврів (то потім взнали, шо розділяли їх десь 30 млн років), а позаду можна ще й мамонтів і носорогів розгледіть, бо ентузіасти думали, шо всі іскопаємі потвори жили одночасно. Но всьо ж спроба була зарахована, хоча направду динозавряча тема видатних художників чомусь більше не цікавила.