Ітак, пара слів щодо гниловодського маляра руками Константіна Васільєва. Зачитаємо характеристику з нового роману Леся Подерв’янського:
«Новий амбал Алєксандр напомінал персонажа руского художніка Константіна Васільєва. Тот рісовал побєдітєлєй-славянскіх-красавчіков, пока єго самого нє задавіл поїзд. Похожиє на плакатних нацистов рускіє вітязі видавалі тайниє мєчти і комплєкси художніка. Он конструіровал свойо фентезі, ігноріруя корявую рускую рєальность. В тайнє он осознавал, што нікакіх славяно-арійскіх красавчіков в пріродє не существуєт. Ето доставляло художніку страданія, он більше нє хотєл жить в нєсовєршенном мірє грубих і нєкрасівих кацапов, гадящіх на єго мєчту».
Власне про гамнахудожніка класик висловився дуже вичерпно. Васільєв прожив 34 роки, втрапивши під потяг 1976 р., але до того часу встиг скліпать ті самі арійські образи, що стали предметом найлютішого флюродросу тодішніх і сучасних «вєлікоросов» (кстаті, вєлікорос – то його псевдонім). Найсмішніше то, шо сам цей вєлікорос – неоковирний монголоїд без натяку на слов’янське чи там нордичне хайло – малюючи свій автопортрет (http://k-vasiliev.narod.ru/img2_big/nashestvie_big.jpg, а фото куди страшніше), непрозоро натякнув на досить відомий портрет Гітлюшкі в жовтій сорочці. Ну й загалом, беручи його творчість – погугліть і посмітейся - оті самі монументальні кам’яні вирубані сокирою обличчя вітязів і руссскіх мужиков, і орли-орли-орли – кругом орли, то всьо вже було пережовано і висрано власне ще в Райху. Але ж при цьому Васільєв був регулярним учасником художніх виставок, його твори тиражувались, я особисто вперше його картіни побачив у наборі совдепівських відкриток. Тож «русскай дух» навіть в такому явно запозиченому райхівському колориті совком заохочувався, але не дай Боже було щось подібне зробити на основі, наприклад, української ідентичності. Зрештою, гниловодці таки повірили Васільєву, шо вони не уродліва і тошнотворна чудь, а оці от красівчігі з картин. Ясно шо зараз художнік вже ледь не канонізований такими самими орками як він. Така от ілюстрація ваще ніхіра не на спільного нацистко-комуністичного інструментарію.
«Новий амбал Алєксандр напомінал персонажа руского художніка Константіна Васільєва. Тот рісовал побєдітєлєй-славянскіх-красавчіков, пока єго самого нє задавіл поїзд. Похожиє на плакатних нацистов рускіє вітязі видавалі тайниє мєчти і комплєкси художніка. Он конструіровал свойо фентезі, ігноріруя корявую рускую рєальность. В тайнє он осознавал, што нікакіх славяно-арійскіх красавчіков в пріродє не существуєт. Ето доставляло художніку страданія, он більше нє хотєл жить в нєсовєршенном мірє грубих і нєкрасівих кацапов, гадящіх на єго мєчту».
Власне про гамнахудожніка класик висловився дуже вичерпно. Васільєв прожив 34 роки, втрапивши під потяг 1976 р., але до того часу встиг скліпать ті самі арійські образи, що стали предметом найлютішого флюродросу тодішніх і сучасних «вєлікоросов» (кстаті, вєлікорос – то його псевдонім). Найсмішніше то, шо сам цей вєлікорос – неоковирний монголоїд без натяку на слов’янське чи там нордичне хайло – малюючи свій автопортрет (http://k-vasiliev.narod.ru/img2_big/nashestvie_big.jpg, а фото куди страшніше), непрозоро натякнув на досить відомий портрет Гітлюшкі в жовтій сорочці. Ну й загалом, беручи його творчість – погугліть і посмітейся - оті самі монументальні кам’яні вирубані сокирою обличчя вітязів і руссскіх мужиков, і орли-орли-орли – кругом орли, то всьо вже було пережовано і висрано власне ще в Райху. Але ж при цьому Васільєв був регулярним учасником художніх виставок, його твори тиражувались, я особисто вперше його картіни побачив у наборі совдепівських відкриток. Тож «русскай дух» навіть в такому явно запозиченому райхівському колориті совком заохочувався, але не дай Боже було щось подібне зробити на основі, наприклад, української ідентичності. Зрештою, гниловодці таки повірили Васільєву, шо вони не уродліва і тошнотворна чудь, а оці от красівчігі з картин. Ясно шо зараз художнік вже ледь не канонізований такими самими орками як він. Така от ілюстрація ваще ніхіра не на спільного нацистко-комуністичного інструментарію.
Немає коментарів:
Дописати коментар