Як вам відомо, мої маленькі любителі хвашізму, 1937 року, за сприяння того ще ахуєть якого талановитого художника Шикльгрубера і того ще арійця і красавця Гєбільса була організована викривальна виставка "Дегенеративне мистецтво". Під прес тут потрапили півсотні яскравих художників, шо протягом попередніх 30 років виривали німецький живопис з нетрів сраного реалізму і класицизму.
Але мало хто знає, шо сам вираз "дегенеративне мистецтво" вперше ще 1892 року застосував такий собі дядя Макс Нордау - засновник сіоністського руху, відстоювач ідеї переваги єврея над іншими національностями, автор власного "майнкампфу" під назвою "Виродження". Дивно, але дегенеративними він вважав все ті ж художні напрямки, шо і Адя з Йосьою, тільки ще додавав до "дегенератів" Фрідріха Ніцше і Ріхарда Вагнера. Я какбе ні на шо не натякаю, але все ж таки да, натякаю.
Ну а ілюстрація - картина одного з тих самих німецьких "дегенератів", учасника Першої і Другої Світової Отто Дікса.
Але мало хто знає, шо сам вираз "дегенеративне мистецтво" вперше ще 1892 року застосував такий собі дядя Макс Нордау - засновник сіоністського руху, відстоювач ідеї переваги єврея над іншими національностями, автор власного "майнкампфу" під назвою "Виродження". Дивно, але дегенеративними він вважав все ті ж художні напрямки, шо і Адя з Йосьою, тільки ще додавав до "дегенератів" Фрідріха Ніцше і Ріхарда Вагнера. Я какбе ні на шо не натякаю, але все ж таки да, натякаю.
Ну а ілюстрація - картина одного з тих самих німецьких "дегенератів", учасника Першої і Другої Світової Отто Дікса.
Немає коментарів:
Дописати коментар