Невідомий голландський майстер. Близько 1570. Антропоморфний ландшафт. Портрет жінки. Портрет чоловіка

Чи не дивно, що зараз ми ставимо у фотошопі картінку поверх іншої картінки, і разом з нею пишемо водяний знак: "Най буде всім відомо, що цю картінку поверх іншої картінки встановив видатний блогер Іван Загребущий, хай буде благословенне ім'я його у віках, і паде кара небесна на тих, хто спи...дить його творіння". Ну або ж обурюємось у фейсбуці: "Гей ти, село без каналізації, це мій текст! Так, ота половина другого абзацу! Постав посилання на Івана Загребущого, паскудо!"
Раніше все було не так. Було якось неправильно. Митці себе не поважали, вірили, що творять для всесвіту, у контексті якого вони самі непорівняно малі. От зокрема через таких талановитих, але наївних дурнів у Королівському музеї Брюсселю висять ці дві картини з підписом "Невідомий голландський майстер. Близько 1570. Антропоморфний ландшафт. Портрет жінки. Портрет чоловіка".
Це зараз такий стиль вже став звичним, і ним малого кого здивуєш. А в тому столітті італієць Джузеппе Арчімбольдо тільки ввів моду на свої виривглазні портрети, що складаються з овочів, зброї, паперу і іншого непотребу. І от якийсь голландець відгукнувся на моду (і не думайте, що по Європі без інтернету тоді інформація розповзалася аж так повільно), і створив ці два обличчя. Тільки у типово фламандському стилі - так щоб була купа розкиданих лайдакуватих дрібних чоловічків, по всьому простору, як то любили Босх і Брейгель. Вийшло красиво і цікаво, але кому ми забов'язані цією красою, ми так і не знаємо через тогочасні дурні нрави і відсутність інституту авторського права.
Зате вже скоро прийшли такі хлопці як ми, і все виправили!