Якщо ви знали про цю серію малюнків Франсіско Гойї, то ви молодці, а я ні. А якщо не знали, то зараз ви станете молодцями, і я теж. Вам же напевно відомо, що наш видатний Гойя дещо тяжів до репортерської роботи? І він нам це показав, малюючи кров, м’ясо і кишки у серії гравюр «Катастрофи війни» під час вторгнення Наполеона в Іспанію. Проте методика висвітлення поточних подій стала привертати увагу дона Франсіско дещо раніше. Тому 1806 року Гойя створив цілий репортаж аж з шести невеличких картин, що описував нашумілий і цілком достовірний випадок, що мав місце в одному гішпанському селові.
Якось ся стало, що сумновідомий бандюган-бєспрєдєльщік Педро Піньєро, на прізвисько Ель Марагато, після того, як його в чергове прийняли акаби, отримав від королівського суду помилування – замість страти був відправлений на каторгу. Але працювати Ель Марагато було не в масть, тож не довго думаючи, він завалив вєртухая і рванув кігті з буцегарні навіть попри 15-метрову висоту стін Картахенського арсеналу. По дорозі грабуючи перехожих, Ель Марагато розжився трьома рушницями, енною сумою грошей, та от чогось ще йому не вистачало. Наприклад, хорошого взуття. Так він і дійшов до хати лісника на краю села Вердугаль. Загнати до хліву лісника, його дружину, трьох дітей і двох гостей, тримаючи в кожній руці по стволу, виявилось не так і складно. Ну а забрати хазяйського коня, і навантажити його награбованим – і того легше. Аж тут і прийняв Ель Марагато рокове рішення. Адже ж, що за дорога на голодний шлунок? Тож на очах у замкнених за гратами хазяїв він прийнявся повільно і з апетитом жерти їх обід. «Тікай, о дурню!» - сказав би йому хтось, та не знайшлось розумників.
Бо ж саме в цей час повз лісникове обійстя проходив ще один Педро! Тільки цього вже звали скромніше – брат Педро із Зальдівії, і був то молодий чернець-францисканець. Ель Марагато зрозумів, що надто тут затримався за обідом, і взяв був ченця на мушку, щоб доєднати його до решти полонених, а потім продовжити шлях. Скомандувавши одному з гостей лісника скинути з себе черевики і передати їх через грати, ель бандідо вже був навострив лижі, аж тут обізвався брат Педро: «Брате, та ж хіба потрібні тобі його черевики? Серед милостині, що я отримав для бідних, мені дали набагато кращу пару. Сам-то я такі не ношу, сам розумієш. От дивись» - з цими словами Педро дістав із торби таки ж дійсно годну пару чобіт, і протягнув їх нахабному тезці.
Простягнувши загрібайло до нового взуття, Ель Марагато зробив ще одну помилку свого життя. Адже за мить вже чернець Педро вчепився в його рушницю обома руками, і виявивши неабияку спритність вирвав її з ворожих лап. Як тільки ж Ель Марагато кинувся до експропрійованого коня за ще одним ружжом, його самого наздогнала куля – це брат Педро з Зальдівії поцілив втікачу прямо у сраку, заодно злякавши і коня, що дременув геть зі словами «Я по допомогу! Я скоро! Точно кажу!» Далі, зв’язавши пораненого мокрушніка, брат Педро ще кілька годин боронив його від розправи звільнених з полону господарів оселі і їх односільчан, що збіглися на стрілянину. Аж поки вже затемно не приїхали служителі закону, і не відправили одного Педро в його монастир, а іншого – в Толедо, на шибеницю, де його щасливо четвертували за те, що не цінував королівську милість.
Задокументована гішторія швидко стала надбанням всієї Іспанії. І попри те, що брат Педро відмовився від слави, прес-конференцій, званих вечірок і так далі, він став героєм тогочасних хронік, котрі голосно просторікували про силу іспанського ченця і силу віри. Аж так голосно, що надихнули й Франсіско Гойю на докладний опис сього подвигу. І аж такий докладний, що хоч до підручника внось. Адже сеньйор Франсіско нам наче каже:
Картина 1: В незрозумілій ситуації не панікуй, спокійно оціни сили супротивника, не видаючи своїх.
Картина 2: Використовуй слабкості супротивника безпосередньо проти нього самого. Зображуючи мирні наміри, ти присипляєш супротивника, котрий впевнений у своїй перевазі.
Картина 3: Видираючи в супротивника зброю, тримай її широким хватом. Біси супротивника показовим спокоєм на своєму обличчі.
Картина 4: Висмикуй зброю максимально різким рухом, так ти зможеш поранити руки супротивника. Використовуй вагу опонента проти нього самого.
Картина 5: Приклад рушниці впирай чітко в плече. Роби постріл, тільки чітко захопивши ціль.
Картина 6: Зупиняй кровотечу, накладаючи жгут вище рани, і затягуючи його якомога сильніше. Ну і дай полоненому пару лящів, аби не рипався.
Якось ся стало, що сумновідомий бандюган-бєспрєдєльщік Педро Піньєро, на прізвисько Ель Марагато, після того, як його в чергове прийняли акаби, отримав від королівського суду помилування – замість страти був відправлений на каторгу. Але працювати Ель Марагато було не в масть, тож не довго думаючи, він завалив вєртухая і рванув кігті з буцегарні навіть попри 15-метрову висоту стін Картахенського арсеналу. По дорозі грабуючи перехожих, Ель Марагато розжився трьома рушницями, енною сумою грошей, та от чогось ще йому не вистачало. Наприклад, хорошого взуття. Так він і дійшов до хати лісника на краю села Вердугаль. Загнати до хліву лісника, його дружину, трьох дітей і двох гостей, тримаючи в кожній руці по стволу, виявилось не так і складно. Ну а забрати хазяйського коня, і навантажити його награбованим – і того легше. Аж тут і прийняв Ель Марагато рокове рішення. Адже ж, що за дорога на голодний шлунок? Тож на очах у замкнених за гратами хазяїв він прийнявся повільно і з апетитом жерти їх обід. «Тікай, о дурню!» - сказав би йому хтось, та не знайшлось розумників.
Бо ж саме в цей час повз лісникове обійстя проходив ще один Педро! Тільки цього вже звали скромніше – брат Педро із Зальдівії, і був то молодий чернець-францисканець. Ель Марагато зрозумів, що надто тут затримався за обідом, і взяв був ченця на мушку, щоб доєднати його до решти полонених, а потім продовжити шлях. Скомандувавши одному з гостей лісника скинути з себе черевики і передати їх через грати, ель бандідо вже був навострив лижі, аж тут обізвався брат Педро: «Брате, та ж хіба потрібні тобі його черевики? Серед милостині, що я отримав для бідних, мені дали набагато кращу пару. Сам-то я такі не ношу, сам розумієш. От дивись» - з цими словами Педро дістав із торби таки ж дійсно годну пару чобіт, і протягнув їх нахабному тезці.
Простягнувши загрібайло до нового взуття, Ель Марагато зробив ще одну помилку свого життя. Адже за мить вже чернець Педро вчепився в його рушницю обома руками, і виявивши неабияку спритність вирвав її з ворожих лап. Як тільки ж Ель Марагато кинувся до експропрійованого коня за ще одним ружжом, його самого наздогнала куля – це брат Педро з Зальдівії поцілив втікачу прямо у сраку, заодно злякавши і коня, що дременув геть зі словами «Я по допомогу! Я скоро! Точно кажу!» Далі, зв’язавши пораненого мокрушніка, брат Педро ще кілька годин боронив його від розправи звільнених з полону господарів оселі і їх односільчан, що збіглися на стрілянину. Аж поки вже затемно не приїхали служителі закону, і не відправили одного Педро в його монастир, а іншого – в Толедо, на шибеницю, де його щасливо четвертували за те, що не цінував королівську милість.
Задокументована гішторія швидко стала надбанням всієї Іспанії. І попри те, що брат Педро відмовився від слави, прес-конференцій, званих вечірок і так далі, він став героєм тогочасних хронік, котрі голосно просторікували про силу іспанського ченця і силу віри. Аж так голосно, що надихнули й Франсіско Гойю на докладний опис сього подвигу. І аж такий докладний, що хоч до підручника внось. Адже сеньйор Франсіско нам наче каже:
Картина 1: В незрозумілій ситуації не панікуй, спокійно оціни сили супротивника, не видаючи своїх.
Картина 2: Використовуй слабкості супротивника безпосередньо проти нього самого. Зображуючи мирні наміри, ти присипляєш супротивника, котрий впевнений у своїй перевазі.
Картина 3: Видираючи в супротивника зброю, тримай її широким хватом. Біси супротивника показовим спокоєм на своєму обличчі.
Картина 4: Висмикуй зброю максимально різким рухом, так ти зможеш поранити руки супротивника. Використовуй вагу опонента проти нього самого.
Картина 5: Приклад рушниці впирай чітко в плече. Роби постріл, тільки чітко захопивши ціль.
Картина 6: Зупиняй кровотечу, накладаючи жгут вище рани, і затягуючи його якомога сильніше. Ну і дай полоненому пару лящів, аби не рипався.
Немає коментарів:
Дописати коментар