Подивіться на отого понторіза, що пафосно стоїть поряд з Конрадом Аденауером. Цей чувак - знаний жартівник.
Німецький художник-реставратор Лотар Мальскат через свого агента Дітріха Фея у 1951 році отримав велике замовлення - відновити фрески понівеченої союзницьким бомбардуванням церкви Святої Марії у місті Любек. Фрескам тоді було вже років 600 і британські бомби взагалі не додали їм молодості і краси, а навіть навпаки. Герр Мальскат, менше з тим, закатав рукава, закрив за собою двері в залу церкви і почав кропітку роботу з реставрації...
І о диво! За кілька місяців талановитий реставратор таки явив народу цілком відновлені фрески, і нарешті церква-гордість Любека була готова до урочистого відкриття. Але от з урочистостями якось неочікувано перебрали - сюди ломанулись всі: міністри, депутати, мери, сам канцлер Аденауер. Пафосу нагнали стільки, що місто Любек випустило два наклади поштових марок із врятованими фресками, котрі вдячна публіка і розмела вмить.
Так воно було аж доки до фресок не придивився якийсь надто прискіпливий мистецтвознавець, і не сказав: "Гей, шановні! Але ж тут намальована індичка! В ті часи в Європі не було індичок - їх завезли сюди після відкриття Америки! Що тут взагалі ся відбуває??"
"Ахахахаха, - сказав Мальскат. - Ну нарешті до вас телепнів дійшло", після чого написав явку з повиною. Мол так і так, фрески відновленню не підлягали, тож я їх просто зтер, і на їх місці намалював свої. Але навіть після цього йому сказали: "Ти все брешеш, чесний реставратор. Ти відновив фрески, а зараз наговорюєш на себе". Та й на це Мальскат мав що відповісти: "А от гляньте на ту страшненьку святу. Її я єслі шо малював зі своєї сестри. А от ту, красівшу, ви взагалі в кіно бачили".
Аж тут пішли цікаві подробиці. Виявляється, такі номери Мальскат і Фей пророблювали ще до війни з іншими церквами, бо як реставратор Лотар був гіршим, ніж як художник. А вже після війни Фей тіко і продавав як гарячі млинці зроблені Мальскатом підробки Пікассо, Тулуз-Лотрека і навіть Рембрандта. На сьогодні ця сума виторгу склала б 15 млн. євро.
Коротше, від великих проблем цей дует врятували марки. Їх продаж з лишком окупив весь гонорар Мальскату і Фею, тож великої фінансової шкоди від дій шахраїв суд не побачив. Мальскат сів на 18 місяців, Фей на 20. А вийшовши з тюряги, Лотар став вже повноцінним художником-авангардистом. І навіть... отримував замовлення на реставрацію соборів у Швеції і Данії.
Німецький художник-реставратор Лотар Мальскат через свого агента Дітріха Фея у 1951 році отримав велике замовлення - відновити фрески понівеченої союзницьким бомбардуванням церкви Святої Марії у місті Любек. Фрескам тоді було вже років 600 і британські бомби взагалі не додали їм молодості і краси, а навіть навпаки. Герр Мальскат, менше з тим, закатав рукава, закрив за собою двері в залу церкви і почав кропітку роботу з реставрації...
І о диво! За кілька місяців талановитий реставратор таки явив народу цілком відновлені фрески, і нарешті церква-гордість Любека була готова до урочистого відкриття. Але от з урочистостями якось неочікувано перебрали - сюди ломанулись всі: міністри, депутати, мери, сам канцлер Аденауер. Пафосу нагнали стільки, що місто Любек випустило два наклади поштових марок із врятованими фресками, котрі вдячна публіка і розмела вмить.
Так воно було аж доки до фресок не придивився якийсь надто прискіпливий мистецтвознавець, і не сказав: "Гей, шановні! Але ж тут намальована індичка! В ті часи в Європі не було індичок - їх завезли сюди після відкриття Америки! Що тут взагалі ся відбуває??"
"Ахахахаха, - сказав Мальскат. - Ну нарешті до вас телепнів дійшло", після чого написав явку з повиною. Мол так і так, фрески відновленню не підлягали, тож я їх просто зтер, і на їх місці намалював свої. Але навіть після цього йому сказали: "Ти все брешеш, чесний реставратор. Ти відновив фрески, а зараз наговорюєш на себе". Та й на це Мальскат мав що відповісти: "А от гляньте на ту страшненьку святу. Її я єслі шо малював зі своєї сестри. А от ту, красівшу, ви взагалі в кіно бачили".
Аж тут пішли цікаві подробиці. Виявляється, такі номери Мальскат і Фей пророблювали ще до війни з іншими церквами, бо як реставратор Лотар був гіршим, ніж як художник. А вже після війни Фей тіко і продавав як гарячі млинці зроблені Мальскатом підробки Пікассо, Тулуз-Лотрека і навіть Рембрандта. На сьогодні ця сума виторгу склала б 15 млн. євро.
Коротше, від великих проблем цей дует врятували марки. Їх продаж з лишком окупив весь гонорар Мальскату і Фею, тож великої фінансової шкоди від дій шахраїв суд не побачив. Мальскат сів на 18 місяців, Фей на 20. А вийшовши з тюряги, Лотар став вже повноцінним художником-авангардистом. І навіть... отримував замовлення на реставрацію соборів у Швеції і Данії.
Немає коментарів:
Дописати коментар