"Це ж треба, ще 50 років тому ми скидали на вас бомби, а сьогодні ви випускаєте такі машини!" - казав у "Гарячих головах 2" президент США послу Японії.
"Це ж треба, ще 30 років тому ваші французькі маляри тіко й малювали застиглі пафосні фігури, а сьогодні, у 1855 році, ви видаєте шось аж таке живе і динамічне!" - так міг сказати англійський принц Альберт, милуючись цією картиною Жан-Луї Мейсонньє "Бійка".
І дійсно, Мейссоньє був маляр не з останніх, і в "Бійці" його картярі і їх друзі зображені так вже реалістично наче зараз вирвуться з самого полотна і продовжать махач за вашою безпосередньою участю. Чи важко було тоді намалювати таке полотно? Ну уявіть, як в цих динамічних позах могли б почувати себе натурники, і чи довго б вони так простояли? Та Мейссоньє не будь дурень - аби досягти цієї достовірності, він просто ліпив воскові фігури (та ще робота) у відповідних позиціях, і - знову ж таки, кросівчіг - замовляв у кравців історично аутентичні костюми 17 ст.
Но то все фізика, а є і лірика. Так от, принц Альберт, чоловік королеви Великобританії Вікторії на виставці Салон-1855 в Парижі замилувався цією сценою. Виду наче й не подав, проте це замилування картярською романтикою помітила потрібна людина - правитель Франції Наполеон ІІІ, в якого гостювала британська королівська пара. Таємно викупивши полотно за 25 000 франків (чверть мільйона євро на сьогодні), Наполеон ІІІ дочекавсь днюхи принца-консорта і за спільним сніданком з Вікторією і Альбертом подарував щасливому імениннику картину, що так йому ся полюбила. Власне вона й досі зберігається в королівській колекції.
Про то не пишуть, але я вам розшифрую цю шараду. Не інакше тим жестом Наполеон ІІІ натякнув британцям: "Ото дивіться сюди. Важливо, друзі, коли поряд є адекватні братюні, що нас от так от стримають від дурних вчинків. Тож давайте забудемо то, як мій видатний дядько Наполеон Карлович ставив вас і всю Європу рачки. Нам ділити більш нема чого. То нумо краще надаємо разом стусанів мокшанській орді в Криму!"
Ну і шо ви думаєте? Надавали ж - разом і того ж таки року.
А от Отто фон Бісмарку Наполеон ІІІ таких картин не дарував. Про що потім, закінчуючи життя після звільнення з бісмарковського полону, вигнанцем-приймаком в тої самої королеви Вікторії, певно дуже жалкував.
Ну а Мейссоньє за 10 років після цьої картини, коли справи для Наполеона ІІІ пішли геть погано, в іншій світлині показав, що буває, коли адекватного братюні поряд з картярами ся не знайде.
"Це ж треба, ще 30 років тому ваші французькі маляри тіко й малювали застиглі пафосні фігури, а сьогодні, у 1855 році, ви видаєте шось аж таке живе і динамічне!" - так міг сказати англійський принц Альберт, милуючись цією картиною Жан-Луї Мейсонньє "Бійка".
І дійсно, Мейссоньє був маляр не з останніх, і в "Бійці" його картярі і їх друзі зображені так вже реалістично наче зараз вирвуться з самого полотна і продовжать махач за вашою безпосередньою участю. Чи важко було тоді намалювати таке полотно? Ну уявіть, як в цих динамічних позах могли б почувати себе натурники, і чи довго б вони так простояли? Та Мейссоньє не будь дурень - аби досягти цієї достовірності, він просто ліпив воскові фігури (та ще робота) у відповідних позиціях, і - знову ж таки, кросівчіг - замовляв у кравців історично аутентичні костюми 17 ст.
Но то все фізика, а є і лірика. Так от, принц Альберт, чоловік королеви Великобританії Вікторії на виставці Салон-1855 в Парижі замилувався цією сценою. Виду наче й не подав, проте це замилування картярською романтикою помітила потрібна людина - правитель Франції Наполеон ІІІ, в якого гостювала британська королівська пара. Таємно викупивши полотно за 25 000 франків (чверть мільйона євро на сьогодні), Наполеон ІІІ дочекавсь днюхи принца-консорта і за спільним сніданком з Вікторією і Альбертом подарував щасливому імениннику картину, що так йому ся полюбила. Власне вона й досі зберігається в королівській колекції.
Про то не пишуть, але я вам розшифрую цю шараду. Не інакше тим жестом Наполеон ІІІ натякнув британцям: "Ото дивіться сюди. Важливо, друзі, коли поряд є адекватні братюні, що нас от так от стримають від дурних вчинків. Тож давайте забудемо то, як мій видатний дядько Наполеон Карлович ставив вас і всю Європу рачки. Нам ділити більш нема чого. То нумо краще надаємо разом стусанів мокшанській орді в Криму!"
Ну і шо ви думаєте? Надавали ж - разом і того ж таки року.
А от Отто фон Бісмарку Наполеон ІІІ таких картин не дарував. Про що потім, закінчуючи життя після звільнення з бісмарковського полону, вигнанцем-приймаком в тої самої королеви Вікторії, певно дуже жалкував.
Ну а Мейссоньє за 10 років після цьої картини, коли справи для Наполеона ІІІ пішли геть погано, в іншій світлині показав, що буває, коли адекватного братюні поряд з картярами ся не знайде.
Немає коментарів:
Дописати коментар