Бум! І тут ся починає вуличний терор, а карантини не допомагають. Хоча, як на мене, французький маляр Анрі-Каміль Донже (1857 - 1939) був досить занудним, навіть попри своє виразне прізвище (так, пишеться Danger), мінімум одна його робота ще довго привертатиме увагу публіки. Саме тому зараз вона висить у Парижі у музеї д'Орсе - тут академізмом не годують.
Полотно під виразною назвою "Fléau!", що перекладається як "Біда!", або "Бич!", було написано 1901 року, і інформації про нього обмаль навіть у самому музеї. Одначе зрозуміло, що пан Донже на той момент дуже замислився - у людства є більший шанс знищити себе власноруч, а не чекати кар небесних і Апокаліпсису. І певно тому на шляху гіганта з дегенеративною формою черепа (притаманною зокрема азійським ордам і працівникам правоохоронних структур) ми бачимо архітектурні перешкоди як у вигляді палаючої античної ротонди, так і у формі готичних і барокових споруд - ніц нема такого, що б хомо сапіенс не міг, побудувавши, обернути на руїну. І тут ми пригадуємо вже колись описану мною серію картин Томаса Коула "Шлях Імперії" - де єдиною загрозою кожної цивілізації виведена сама людина. Традиційно, не "біда!" це тільки для круків, які чітко слідують від пожежі до пожежі за своїм "годівником", чуючи хорошу поживу. Та й що там - судячи з настрою героя картини, ховати трупи все одно вже не буде кому.
Залишається у полотні і ще одна цікава деталь. Це повна незвіданість природи знищення. Цей пацанчік із дрючком - до блювоти огидний у своїй силі і оголеності, вже скоро буде хлюпати у крові, роблячи кожен наступний крок. Але ж тисячам тих, чиї трупи він так рясно розсіяв вулицями, так і залишилося невідомим, від чого саме вони загинули. Що за аномалія їх нищить, яке походження цього гіганта (навіть якщо він і є символічним образом)? Війна, епідемія, землетруси - хто до цього зазвичай буває готовим? А незвіданість, натякає автор, зазвичай лякає найбільше.
Полотно під виразною назвою "Fléau!", що перекладається як "Біда!", або "Бич!", було написано 1901 року, і інформації про нього обмаль навіть у самому музеї. Одначе зрозуміло, що пан Донже на той момент дуже замислився - у людства є більший шанс знищити себе власноруч, а не чекати кар небесних і Апокаліпсису. І певно тому на шляху гіганта з дегенеративною формою черепа (притаманною зокрема азійським ордам і працівникам правоохоронних структур) ми бачимо архітектурні перешкоди як у вигляді палаючої античної ротонди, так і у формі готичних і барокових споруд - ніц нема такого, що б хомо сапіенс не міг, побудувавши, обернути на руїну. І тут ми пригадуємо вже колись описану мною серію картин Томаса Коула "Шлях Імперії" - де єдиною загрозою кожної цивілізації виведена сама людина. Традиційно, не "біда!" це тільки для круків, які чітко слідують від пожежі до пожежі за своїм "годівником", чуючи хорошу поживу. Та й що там - судячи з настрою героя картини, ховати трупи все одно вже не буде кому.
Залишається у полотні і ще одна цікава деталь. Це повна незвіданість природи знищення. Цей пацанчік із дрючком - до блювоти огидний у своїй силі і оголеності, вже скоро буде хлюпати у крові, роблячи кожен наступний крок. Але ж тисячам тих, чиї трупи він так рясно розсіяв вулицями, так і залишилося невідомим, від чого саме вони загинули. Що за аномалія їх нищить, яке походження цього гіганта (навіть якщо він і є символічним образом)? Війна, епідемія, землетруси - хто до цього зазвичай буває готовим? А незвіданість, натякає автор, зазвичай лякає найбільше.
Немає коментарів:
Дописати коментар