понеділок, 27 липня 2020 р.

Даніель Хопфер, "Портрет блазня Кунца фон дер Розена"

Імператор Священної Римської Імперії Максиміліан І був настільки суровим, що його королівський блазень виглядав от так. Так-так, не поплутаєш же ж, це саме блазень Кунц фон дер Розен – бачте, оно така посмішка вісьола, ковпак, дзвоники. Як і багато блазнів того часу, пан фон дер Розен був цікавою особою. До Максиміліана він прибився десь так 1478 року, коли той винайняв загін ландскнехтів для свого супроводу. Хвацький і кмітливий пацанчік глянувся майбутньому імператорові, і вже протягом 30 наступних років Кунц був одним з найближчих друзів Максиміліана – зрештою і померли вони один за одним у 1519 році.
Гостроязикий Розен був таким в усіх сенсах – гадьониш не тільки вмів підколоть якогось знатного вискочку, він міг це зробити німецькою, іспанською, італійською, французькою і латиною. Тому в дипломатичних справах Максиміліан також дослуховувався свого блазня. Коли в Розена спитали його думку щодо чергової мирної угоди, шут поцікавився: «А на скільки років я нині виглядаю?» Опісля кількох названих цифр він повів: «Та куди там. Мені вже як мінімум 200. Бо ж я вже пережив дві такі мирні угоди, укладені на 100 років».
Шо примітно, коли Максиміліана зрадою схопили і заточили у Брюгге (був то 1488 рік, до реч), блазень приготував для друзяки план втечі: вночі переплив зі спеціальним жилетом озеро до в’язниці, аж тут охорону своїм ґвалтом збудили гадські лебеді, шо плавали навкруг. Розен чкурнув назад, але надії не покинув, хоч друга Макса про всяк випадок і перевели до іншої в’язниці. Туди вже блазень потрапив як чернець-францисканець, і в камері витяг перед Максиміліаном приладдя для гоління, сказавши: «Підставляй-но баняка, зара зробимо з тебе францисканця, вийдеш на волю у моїй рясі». Но гордий Максиміліан ся відмовив: «Дякую друже, та бігти я не буду – хай мене рятує моя армія». Шо зрештою і було виконано.
Ну й як було не порубатись Розену в Італійських війнах свого імператора – певно саме тоді на полях бою можна було почути вперше в історії сакраментальне «Чілавєк-юмор, пощаді!»
А оцей абсолютно потрясний портрет належить авторству гравера і зброяра Даніеля Хопфера. Цікаво, що протягом століть гравюру помилково вважали портретом пірата Клауса Штьортебекера (дивно, чо це вони). Но справедливість от восторжествувала, і тепер ми напевне дізнались, яким то був вісільчаком і затєйніком блазень імператора Максиміліана.



Немає коментарів:

Дописати коментар