Спорт на #Радіо_Хартман (допис 9 черв. 2020 р)
Нині багато кого обурює факт президентського похорону для пана Джорджа Флойда, і його миттєвої канонізації, навіть попри ту очевидну для всіх обставину, що "покійний не був моральною людиною. Це був колишній сліпий, самозванець і гусекрад" (с). Та от проте мене особисто у всій остогидлій епопеї непокоїть, як це не дивно, саме її спортивна складова.
А точніше, та кількість цинічних крокодилячих сліз, що пролили за ці дні американські, і не тільки, спорстмени. Показово пролили за людиною, про існування якої 10 днів тому вони не здогадувались. Спортсмени, чорні і білі, плачуть майстерно, іноді скупо, по-чоловічому, іноді захлинаючись. Вони плакали на тому самому похороні, плачуть в ефірах аналітичних передач, плачуть під час церемонії відкриття змагань, що поновились після карантину. Щоправда, коли нема настрою, деяким доводиться витискати сльози з очей, надавивши на них пальцями, а проте плакати потрібно. І Боже збав такому спортсмену протестувати проти поліцейського беззаконня, а не криком кричати, що тут він ополчився у хрестовий похід проти расизму.
Воно, здавалося б, в чому проблема? Та от власне в тому, як швидко, кваліфіковано і безапеляційно ці самі спортсмени привчилися до улесливості і лицемірства. Ні, ні в якому разі не намагайтесь побачити у їх діях хоч натяк на боротьбу із системою - адже фактично наші жадібні ліброни вже самі стали цією системою. І єдиний їх страх - це втрата грошей, а вже ніяк не расизм, не вуличне насилля чи сваволя поліції. В цій системі вони ходять по такому тонкому льоду, який фактично перетворює їх життя на дуже багату КНДР. Тобто на ту саму реальність, де за тобою слідкують на кожному кроці, і спробуй ти тільки не видавити з оченят хоч якусь рідину, як тобі ж подібне створіння першим заволає на весь світ: "Дивіться! Ось він! Він не плакав над могилою блискучого товариша Кім Чен Іра! Ату його!"
І я аж ніяк не перебільшую. Ви вже читали історію про звільненого коментатора, який життя чорних, білих, азіатів, латиноамериканців оцінив однаково, а не виділив першочергову цінність саме чорних. Буквально після цього знаменитий білий квотербек Дрю Бріз заявив, що ставання на одне коліно під час виконання національного гімну США він вважає образою, а не протестним жестом. Чи варто говорити, що колеги-спортсмени миттєво обклали Бріза брудним матом, причому так, щоб на це звернули увагу ЗМІ? Ну а один з ведучих ESPN заявив, цитата, що "ми повинні виводити на чисту воду таких, як Дрю Бріз, виявляти їх у нашому суспільстві і перевиховувати".
Власне тут ми і приходимо до проблеми, що нині гільйотиною зависла і над Україною: ініціатива завжди в тих, в кого в руках ЗМІ. В даному випадку нам відома та умова задачі, що провідні ЗМІ США у руках демократів. І в разі якщо спонсор не розірве контракт з тим гравцем, на кого вкажуть от такі ведучі ESPN і іже, тоді вже і сам спонсор отримає відповідну розгромну "пресу". А відтак - багатомільйонні контракти рвуться навіть від одного єдиного необережного слова спортсмена, навіть просто від того факту, що він насмілився висловити власну думку. Що ж - тоді мусиш плакати над домовиною Кім Чен Флойда, мусиш верещати і видавати одноклубника, який плакав тихіше.
Якщо у вас є хоч якісь сумніви щодо реальної мотивації цього дуже багатого і дуже лицемірного прошарку американського/світового суспільства, просто пригадайте порівняно нещодавній скандал між НБА і Комуністичною партією Китаю, коли "червоно-ганчірні" буквально на корню обрубали найменші спроби засудження китайського насилля у Гонконзі. Тоді ризик втрати мільярдних контрактів з Китаєм примусив сьогоднішніх "блек-лівз-метерів" так глибоко засунути свої язики у задній прохід, що про "права людини" вони півроку не згадували просто аби чого не стало. І от тепер система продиктувала інший ризик втрати контрактів.
Оглядаючи ситуацію загалом, доводиться констатувати, що аби Флойда не було, його б неодмінно придумали. Цинізм, з яким демократична партія використала цей привід, просто вражає, і таки дійсно нагадує, що не так багато відмінностей у методиці між тими так званими демократами і добре знайомими нам комуністами. Абсурдна заява малолітнього демократа-мера Міннесоти про расовий характер смерті Флойда в якості іскри, безальтернативна розкрутка цієї абсолютно необґрунтованої версії, фактичне заохочення погромів, грабунку, вбивств, застосування адмінресурсу і переслідування інакомислячих - це ті інструменти, якими сьогодні у світі прикриваються "толерантні" демократи. Чисто для інформації - історично найбільша кількість вбивств поліцією США підозрюваних при затриманні припала на другий термін Обами. Цифри Трампа до статистики Барака навіть не наближаються. І жодних протестів і засуджень "расизму" з боку спортсменів. Минулоріч серед загиблих у подібних випадках було 23% чорних. І жодних протестів від представників білих, азіатів і латиносів, яких серед загиблих сумарно було 77%. Але ж тепер... Партія вєліт - спортсмен ридає. Партія вєліт - спортсмен матюгається. І нічого особистого. Суто бізнес.
Нині багато кого обурює факт президентського похорону для пана Джорджа Флойда, і його миттєвої канонізації, навіть попри ту очевидну для всіх обставину, що "покійний не був моральною людиною. Це був колишній сліпий, самозванець і гусекрад" (с). Та от проте мене особисто у всій остогидлій епопеї непокоїть, як це не дивно, саме її спортивна складова.
А точніше, та кількість цинічних крокодилячих сліз, що пролили за ці дні американські, і не тільки, спорстмени. Показово пролили за людиною, про існування якої 10 днів тому вони не здогадувались. Спортсмени, чорні і білі, плачуть майстерно, іноді скупо, по-чоловічому, іноді захлинаючись. Вони плакали на тому самому похороні, плачуть в ефірах аналітичних передач, плачуть під час церемонії відкриття змагань, що поновились після карантину. Щоправда, коли нема настрою, деяким доводиться витискати сльози з очей, надавивши на них пальцями, а проте плакати потрібно. І Боже збав такому спортсмену протестувати проти поліцейського беззаконня, а не криком кричати, що тут він ополчився у хрестовий похід проти расизму.
Воно, здавалося б, в чому проблема? Та от власне в тому, як швидко, кваліфіковано і безапеляційно ці самі спортсмени привчилися до улесливості і лицемірства. Ні, ні в якому разі не намагайтесь побачити у їх діях хоч натяк на боротьбу із системою - адже фактично наші жадібні ліброни вже самі стали цією системою. І єдиний їх страх - це втрата грошей, а вже ніяк не расизм, не вуличне насилля чи сваволя поліції. В цій системі вони ходять по такому тонкому льоду, який фактично перетворює їх життя на дуже багату КНДР. Тобто на ту саму реальність, де за тобою слідкують на кожному кроці, і спробуй ти тільки не видавити з оченят хоч якусь рідину, як тобі ж подібне створіння першим заволає на весь світ: "Дивіться! Ось він! Він не плакав над могилою блискучого товариша Кім Чен Іра! Ату його!"
І я аж ніяк не перебільшую. Ви вже читали історію про звільненого коментатора, який життя чорних, білих, азіатів, латиноамериканців оцінив однаково, а не виділив першочергову цінність саме чорних. Буквально після цього знаменитий білий квотербек Дрю Бріз заявив, що ставання на одне коліно під час виконання національного гімну США він вважає образою, а не протестним жестом. Чи варто говорити, що колеги-спортсмени миттєво обклали Бріза брудним матом, причому так, щоб на це звернули увагу ЗМІ? Ну а один з ведучих ESPN заявив, цитата, що "ми повинні виводити на чисту воду таких, як Дрю Бріз, виявляти їх у нашому суспільстві і перевиховувати".
Власне тут ми і приходимо до проблеми, що нині гільйотиною зависла і над Україною: ініціатива завжди в тих, в кого в руках ЗМІ. В даному випадку нам відома та умова задачі, що провідні ЗМІ США у руках демократів. І в разі якщо спонсор не розірве контракт з тим гравцем, на кого вкажуть от такі ведучі ESPN і іже, тоді вже і сам спонсор отримає відповідну розгромну "пресу". А відтак - багатомільйонні контракти рвуться навіть від одного єдиного необережного слова спортсмена, навіть просто від того факту, що він насмілився висловити власну думку. Що ж - тоді мусиш плакати над домовиною Кім Чен Флойда, мусиш верещати і видавати одноклубника, який плакав тихіше.
Якщо у вас є хоч якісь сумніви щодо реальної мотивації цього дуже багатого і дуже лицемірного прошарку американського/світового суспільства, просто пригадайте порівняно нещодавній скандал між НБА і Комуністичною партією Китаю, коли "червоно-ганчірні" буквально на корню обрубали найменші спроби засудження китайського насилля у Гонконзі. Тоді ризик втрати мільярдних контрактів з Китаєм примусив сьогоднішніх "блек-лівз-метерів" так глибоко засунути свої язики у задній прохід, що про "права людини" вони півроку не згадували просто аби чого не стало. І от тепер система продиктувала інший ризик втрати контрактів.
Оглядаючи ситуацію загалом, доводиться констатувати, що аби Флойда не було, його б неодмінно придумали. Цинізм, з яким демократична партія використала цей привід, просто вражає, і таки дійсно нагадує, що не так багато відмінностей у методиці між тими так званими демократами і добре знайомими нам комуністами. Абсурдна заява малолітнього демократа-мера Міннесоти про расовий характер смерті Флойда в якості іскри, безальтернативна розкрутка цієї абсолютно необґрунтованої версії, фактичне заохочення погромів, грабунку, вбивств, застосування адмінресурсу і переслідування інакомислячих - це ті інструменти, якими сьогодні у світі прикриваються "толерантні" демократи. Чисто для інформації - історично найбільша кількість вбивств поліцією США підозрюваних при затриманні припала на другий термін Обами. Цифри Трампа до статистики Барака навіть не наближаються. І жодних протестів і засуджень "расизму" з боку спортсменів. Минулоріч серед загиблих у подібних випадках було 23% чорних. І жодних протестів від представників білих, азіатів і латиносів, яких серед загиблих сумарно було 77%. Але ж тепер... Партія вєліт - спортсмен ридає. Партія вєліт - спортсмен матюгається. І нічого особистого. Суто бізнес.
Немає коментарів:
Дописати коментар