Ся картінка належить пензлю знаменитого англійського ілюстратора Джона Доллмана, і зветься «Справжній джентльмен». Досить дивна назва як для композиції, чи не так?
Тим не менш, це правда – тут зображено істинного джентльмена, солдата, фаната Наполеона (за що повага), і просто сміливця Лоуренса Оутса. Цей красавіц-мужчіна (див. вікіпєдію) був учасником знаменитої британської експедиції Скотта 1912 року, що ся намірювала підкорити південний полюс раніше за групу Руаля Амундсена. Місія, як ви знаєте, провалилася – доки група Скотта крізь негоду і голод дісталася найпівденнішої точки планети, Амундсен там вже місяць як побував, залишив норвезький прапор і записку «Полюс наш!», й пішов собі додому героєм.
Подавлені і зламані англійці без їжі і засобів до виживання пішли назад у заметіль. Виходило їх п’ятеро, скоро стало четверо. Аж тут у Лоуренса Оутса стався рецидив старого поранення ноги, що він його отримав під час англо-бурської війни. Швидкість групи знизилась до мінімума, хоча Оутс і просив товаришів кинути його по дорозі. Голодні й побиті морозами товариші відмовились.
І от на черговій ночівлі Лоуренс Оутс встав і сказав побратимам слова, що потім облетіли весь світ завдяки щоденнику Скотта: «Я вийду пройдуся. Можливо, буду нескоро». Оутс вийшов, і більше його ніхто ніколи не бачив, не знайшли навіть тіла. Було ясно, що хоробрий Лоуренс хотів дати шанс вижити іншим трьом полярникам і фактично вчинив самогубство. Скотт ще встиг написати у щоденнику: «Він поступив як справжній джентльмен». Та жертва виявилась марною – за кілька днів всі троє замерзли в палатці, не діставшись до складів з припасами лічених кілометрів. Останнім помер Скотт, що встиг загорнути тіла товаришів в спальні мішки, після чого розстібнув свою куртку. Так їх і знайшли згодом.
А справжній джентльмен Оутс залишивсь без могили, проте з шаною і такими витворами мистецтва на свою честь.
Тим не менш, це правда – тут зображено істинного джентльмена, солдата, фаната Наполеона (за що повага), і просто сміливця Лоуренса Оутса. Цей красавіц-мужчіна (див. вікіпєдію) був учасником знаменитої британської експедиції Скотта 1912 року, що ся намірювала підкорити південний полюс раніше за групу Руаля Амундсена. Місія, як ви знаєте, провалилася – доки група Скотта крізь негоду і голод дісталася найпівденнішої точки планети, Амундсен там вже місяць як побував, залишив норвезький прапор і записку «Полюс наш!», й пішов собі додому героєм.
Подавлені і зламані англійці без їжі і засобів до виживання пішли назад у заметіль. Виходило їх п’ятеро, скоро стало четверо. Аж тут у Лоуренса Оутса стався рецидив старого поранення ноги, що він його отримав під час англо-бурської війни. Швидкість групи знизилась до мінімума, хоча Оутс і просив товаришів кинути його по дорозі. Голодні й побиті морозами товариші відмовились.
І от на черговій ночівлі Лоуренс Оутс встав і сказав побратимам слова, що потім облетіли весь світ завдяки щоденнику Скотта: «Я вийду пройдуся. Можливо, буду нескоро». Оутс вийшов, і більше його ніхто ніколи не бачив, не знайшли навіть тіла. Було ясно, що хоробрий Лоуренс хотів дати шанс вижити іншим трьом полярникам і фактично вчинив самогубство. Скотт ще встиг написати у щоденнику: «Він поступив як справжній джентльмен». Та жертва виявилась марною – за кілька днів всі троє замерзли в палатці, не діставшись до складів з припасами лічених кілометрів. Останнім помер Скотт, що встиг загорнути тіла товаришів в спальні мішки, після чого розстібнув свою куртку. Так їх і знайшли згодом.
А справжній джентльмен Оутс залишивсь без могили, проте з шаною і такими витворами мистецтва на свою честь.
Немає коментарів:
Дописати коментар