Як червоно-чорне вчить життю.
Не зважайте на театральність оцих жестів, що їх зобразив на своєму полотні французький маляр-академіст середини 19 ст. Люсьєн-Етьєн Міленьє. Давайте краще подивимось на магію кольорів картини під назвою "Вождь купецтва Етьєн Марсель і дофін Шарль".
О так, буремного 1358 року у Парижі людям було що вияснити поміж собою. Ще ніхто не знав, що війна, яка йде з Англією, буде названа "сторічною", а проте французи вже потерпіли дві жахливі принизливі поразки - при Крессі і Пуатьє. В останній з них до англійського полону потрапив навіть король Франції, і номінально трон перейшов до його 18-річного сина Шарля, який вдало накивав п'ятами під час битви. Відтак - національна валюта знецінюється на 85%, народ нєгодуе, насувається зрада. Аж тут і виходить на перший план багатий і амбіційний лідер ремісників і торговців Етьєн Марсель.
Є така традиція у Франції - під час кризи скликати Генеральні Штати. Саме там Марсель сотоваріщі і запропонував малолітньому королевичу: "Ми вам, Шарлю Івановичу, збираємо армію зі своїх, налагоджуємо виробництво і стабілізуємо валюту. А от ви натомість, не думайте підвищувати податки, а краще довірте їх визначення і сплату нам самим - так чи інак, а державу годуємо ми". Так королевич підписав документ, що отримав назву "Березневий ордонанс", і передав великому і середньому бізнесу Парижа ледь не владні повноваження.
Проблема полягала в тому, що виконувати умови ордонансу хитросракий Шарль так і не збирався. Він знову підвищив податки, й ба більше, - за спиною Етьєна Марселя і Генеральних Штатів було підписано принизливе перемир'я з Англією, якій тепер відходила ледь не третина території Франції.
Реакція Етьєна Марселя була наступною. У ніч на 22 лютого 1358 року він зібрав натовп у 3000 ремісників, вдягнув їх у червоно-чорні кольори, видав зброю, і першим ділом розшматував "примирювача", який підписував той самий договір з англійцями. Після чого увірвався до покоїв дофіна Шарля і в нього на очах наказав натовпу зарубати двох маршалів. "Ці люди погано вам служать, ваша величносте" - заспокоїв Марсель заляпаного чужою кров'ю королевича. І на знак того, що пуцверінок вестиме себе відтепер добре, натягнув на дофіна свій червоно-чорний каптур, на себе натомість намастиривши королівського капелюха. Червоно-чорний натовп, задоволений каральною психіатрією (до речі, придивіться до них на картині - вони тут виразніші навіть за дві центральні фігури), помахав перед наляканим до діареї Шарлем тим самим "Березневим ордонансом", і покинув королівську опочивальню.
На жаль, для самого Марселя далі все склалося погано. Отримавши владу у Парижі, він так і не вигадав, що з нею робити - не втримав у місті королевича, не отримав вигоди від селянського повстання "Жакерія", й дозволив закатувати насмерть її лідера. І зрештою Етьєн Марсель і сам захворів на невиліковну хворобу під назвою "Сокира в голові від твого ж друга, котрому за тебе вже заплатили".
Ну але ж урок не минув дарма! Червоно-чорна загроза для синьо-золотих королівських кольорів змусила тепер вже короля Шарля V - ввести стабільну валюту, якою став франк, обзавестися повноцінною армією, ну й навести лад у податках. Коли королівська влада Франції остаточно забула цей скромний урок, її втопили у крові вже по-справжньому. Але було то вже аж 1789 року.
До речі, а шо ж Етьєн Марсель? Зараз йому стоїть пам'ятник біля ратуші Парижа. А ще саме його іменем названа щорічна премія, яка видається у Франції за відповідальне ведення справ представниками малого та середнього бізнесу.
Не зважайте на театральність оцих жестів, що їх зобразив на своєму полотні французький маляр-академіст середини 19 ст. Люсьєн-Етьєн Міленьє. Давайте краще подивимось на магію кольорів картини під назвою "Вождь купецтва Етьєн Марсель і дофін Шарль".
О так, буремного 1358 року у Парижі людям було що вияснити поміж собою. Ще ніхто не знав, що війна, яка йде з Англією, буде названа "сторічною", а проте французи вже потерпіли дві жахливі принизливі поразки - при Крессі і Пуатьє. В останній з них до англійського полону потрапив навіть король Франції, і номінально трон перейшов до його 18-річного сина Шарля, який вдало накивав п'ятами під час битви. Відтак - національна валюта знецінюється на 85%, народ нєгодуе, насувається зрада. Аж тут і виходить на перший план багатий і амбіційний лідер ремісників і торговців Етьєн Марсель.
Є така традиція у Франції - під час кризи скликати Генеральні Штати. Саме там Марсель сотоваріщі і запропонував малолітньому королевичу: "Ми вам, Шарлю Івановичу, збираємо армію зі своїх, налагоджуємо виробництво і стабілізуємо валюту. А от ви натомість, не думайте підвищувати податки, а краще довірте їх визначення і сплату нам самим - так чи інак, а державу годуємо ми". Так королевич підписав документ, що отримав назву "Березневий ордонанс", і передав великому і середньому бізнесу Парижа ледь не владні повноваження.
Проблема полягала в тому, що виконувати умови ордонансу хитросракий Шарль так і не збирався. Він знову підвищив податки, й ба більше, - за спиною Етьєна Марселя і Генеральних Штатів було підписано принизливе перемир'я з Англією, якій тепер відходила ледь не третина території Франції.
Реакція Етьєна Марселя була наступною. У ніч на 22 лютого 1358 року він зібрав натовп у 3000 ремісників, вдягнув їх у червоно-чорні кольори, видав зброю, і першим ділом розшматував "примирювача", який підписував той самий договір з англійцями. Після чого увірвався до покоїв дофіна Шарля і в нього на очах наказав натовпу зарубати двох маршалів. "Ці люди погано вам служать, ваша величносте" - заспокоїв Марсель заляпаного чужою кров'ю королевича. І на знак того, що пуцверінок вестиме себе відтепер добре, натягнув на дофіна свій червоно-чорний каптур, на себе натомість намастиривши королівського капелюха. Червоно-чорний натовп, задоволений каральною психіатрією (до речі, придивіться до них на картині - вони тут виразніші навіть за дві центральні фігури), помахав перед наляканим до діареї Шарлем тим самим "Березневим ордонансом", і покинув королівську опочивальню.
На жаль, для самого Марселя далі все склалося погано. Отримавши владу у Парижі, він так і не вигадав, що з нею робити - не втримав у місті королевича, не отримав вигоди від селянського повстання "Жакерія", й дозволив закатувати насмерть її лідера. І зрештою Етьєн Марсель і сам захворів на невиліковну хворобу під назвою "Сокира в голові від твого ж друга, котрому за тебе вже заплатили".
Ну але ж урок не минув дарма! Червоно-чорна загроза для синьо-золотих королівських кольорів змусила тепер вже короля Шарля V - ввести стабільну валюту, якою став франк, обзавестися повноцінною армією, ну й навести лад у податках. Коли королівська влада Франції остаточно забула цей скромний урок, її втопили у крові вже по-справжньому. Але було то вже аж 1789 року.
До речі, а шо ж Етьєн Марсель? Зараз йому стоїть пам'ятник біля ратуші Парижа. А ще саме його іменем названа щорічна премія, яка видається у Франції за відповідальне ведення справ представниками малого та середнього бізнесу.
Немає коментарів:
Дописати коментар