Це тепле лямпове полотно голландця Яна де Бана не є зображенням якогось там кола дантового пекла – воно, шо цінно, є фактично оперативною знимкою з місця подій, що мали місце в селищі Гаага, що на Нідерландщині, серпневими днями 1672 року.
Картина ся - це ніжна і добра ілюстрація людської вдячності і терпимості. Може ви помітили, але управляти країною в кризові часи суть штука складна – то як хірова позиція в шахах, де який хід не зробиш, а тобі мат чи зара, чи п’ятьма хвилинами пізніше, ти можеш тіко затягувати невідворотнє. Ото й фактичний правитель Нідерландів у другій половині 17 ст., шось на кшталт прем’єр-міністра Ян де Вітт зі своїм братом Корнеліусом тіко відкладав свій мат – він двадцять років лавіював поміж зазіханнями Англії і Франції, лишень своїм дипломатичним талантом зберігаючи цілісність країни. То там ся домовить з королем, то там відкладе війну, то де інде натравить ворогів Голландії одне на одного. Та ж всім не вгодиш, економіка під тиском сусідів страждає, і от з роками про братів де Віттів тіко й чути по закутках і забігайлівках «вони нас зливають!» А й тим більш, в ті ж роки ся показує публіці і молодий обдарований принц Вільгельм Оранський – любимий натовпом й усім вигідний. Зрештою під тиском народу, по 20 роках при владі, Ян де Вітт зрікається всіх посад і їде в Гаагу, аби визволити брата, котрого катують нібито за державну зраду…
І все б для братів де Віттів ще могло ся закінчити добре – аж до тих пір, поки брати не зустрілися, і п’яний натовп не накинувся на них, аби… розірвати обох живцем на шмаття, і з’їсти (Карл!) прямо тутка, не відходячи від каси. Ну не то шоб вони голодували, нє. Просто так, бачиш наймогутнішу людину країни – чом не випить й ним не закусить? У пам’ять про все, що він зробив для країни. Отак раніше виглядав Гаазький трибунал, єсі шо. Прийшовши до влади, Вільгельм Оранський засудив варварський акт, але нікого не покарав, бо ж натякали злі язики, шо майбутній король Англії ледь не сам віддав наказ до розправи. Аж тут повз повішені випатрані трупи пройшов відомий місцевий художник Ян де Бан.
Заради справедливості скажемо, шо іноді старе мусить зникнути, щоб дати місце чомусь новому і кращому. Вільгельм Оранський, що через династичні хитрощі став королем Англії і Шотландії, приніс своїй старій і новій батьківщинам 30 років розквіту.
Картина ся - це ніжна і добра ілюстрація людської вдячності і терпимості. Може ви помітили, але управляти країною в кризові часи суть штука складна – то як хірова позиція в шахах, де який хід не зробиш, а тобі мат чи зара, чи п’ятьма хвилинами пізніше, ти можеш тіко затягувати невідворотнє. Ото й фактичний правитель Нідерландів у другій половині 17 ст., шось на кшталт прем’єр-міністра Ян де Вітт зі своїм братом Корнеліусом тіко відкладав свій мат – він двадцять років лавіював поміж зазіханнями Англії і Франції, лишень своїм дипломатичним талантом зберігаючи цілісність країни. То там ся домовить з королем, то там відкладе війну, то де інде натравить ворогів Голландії одне на одного. Та ж всім не вгодиш, економіка під тиском сусідів страждає, і от з роками про братів де Віттів тіко й чути по закутках і забігайлівках «вони нас зливають!» А й тим більш, в ті ж роки ся показує публіці і молодий обдарований принц Вільгельм Оранський – любимий натовпом й усім вигідний. Зрештою під тиском народу, по 20 роках при владі, Ян де Вітт зрікається всіх посад і їде в Гаагу, аби визволити брата, котрого катують нібито за державну зраду…
І все б для братів де Віттів ще могло ся закінчити добре – аж до тих пір, поки брати не зустрілися, і п’яний натовп не накинувся на них, аби… розірвати обох живцем на шмаття, і з’їсти (Карл!) прямо тутка, не відходячи від каси. Ну не то шоб вони голодували, нє. Просто так, бачиш наймогутнішу людину країни – чом не випить й ним не закусить? У пам’ять про все, що він зробив для країни. Отак раніше виглядав Гаазький трибунал, єсі шо. Прийшовши до влади, Вільгельм Оранський засудив варварський акт, але нікого не покарав, бо ж натякали злі язики, шо майбутній король Англії ледь не сам віддав наказ до розправи. Аж тут повз повішені випатрані трупи пройшов відомий місцевий художник Ян де Бан.
Заради справедливості скажемо, шо іноді старе мусить зникнути, щоб дати місце чомусь новому і кращому. Вільгельм Оранський, що через династичні хитрощі став королем Англії і Шотландії, приніс своїй старій і новій батьківщинам 30 років розквіту.
Немає коментарів:
Дописати коментар