Не перебільшу, якщо скажу, що затяті фєміністкі дещо застигли у століттях у своєму, так сказать, розвитку. То нам доводить ветеран двох Світових воєн Отто Дікс.
1926 року він зустрів на вулиці німецьку популярну блогіршу і свєцьку обозріватілєссу, борчиню за права і тп, Сільвію фон Харден. Вразливий маляр крикнув Сільвії:
- Я мушу тебе намалювати! Ти - от ти символізуєш епоху!
- Що саме намалювати? - здивувалась Сільвія. - Мої тускляві очі, криві вуха, пташиний шнобель, тонкі губи, довгі руки і короткі ноги? Оце все, що може налякати людей?
- Ти чудово себе описала, - відповів Отто. - Я ж і кажу - хочу намалювати справжній портрет нашої епохи.
Ну й намалював, прославивши блогіршу, інстаграмершу і саміздатніцу в віках. Минуло століття - а от портрет типової феміністки таки не змінився.
1926 року він зустрів на вулиці німецьку популярну блогіршу і свєцьку обозріватілєссу, борчиню за права і тп, Сільвію фон Харден. Вразливий маляр крикнув Сільвії:
- Я мушу тебе намалювати! Ти - от ти символізуєш епоху!
- Що саме намалювати? - здивувалась Сільвія. - Мої тускляві очі, криві вуха, пташиний шнобель, тонкі губи, довгі руки і короткі ноги? Оце все, що може налякати людей?
- Ти чудово себе описала, - відповів Отто. - Я ж і кажу - хочу намалювати справжній портрет нашої епохи.
Ну й намалював, прославивши блогіршу, інстаграмершу і саміздатніцу в віках. Минуло століття - а от портрет типової феміністки таки не змінився.
Немає коментарів:
Дописати коментар