Художнікі хочуть жрать, і, якщо є можливість жрать не сільодку, а лососіву ікру, вони тим часто користуються. Знаменитий Паризький Салон, треба сказать, в усі роки був виставкою як раз для тих, хто їв ікру, або ж принаймні мріяв пробитись до столу. Пейзажі, натюрморти, коні в яблуках – цього добра на виставках вистачало, але нікуди було дітись від історично-політичного живопису, а його канва мінялась тілько в залежності від того, хто стоїть при владі. За короля – малювали королів, за Революції – Марата, за Бонапарта – його самого.
І більш того – зализування теж народжувало шедеври, бо ж навіть знаменита «Свобода на барикадах» Ежена нашого Делакруа, була досить номенклатурною присвятою Липневій революції 1830 року (шо привела до влади «народного короля» Луї-Філіпа) й виставлялася в тому ж таки Салоні 1831 р. От бачте, новий король зі свободою прийшов.
Луї-Філіп фішку просік одразу і з малярами вирішив задружитись. А тому на Салоні-1833 їм прийшлось добряче почесать ріпу, шоб подумать – а як же флюродросити новій владі? Це ж не так просто. Сам Луї-Філіп – аристократ королівської крові, під час Революції 1789 р. перейшов на сторону народу, як і його знаменитий батько герцог Орлеанський Філіп Егаліте. При цьому ніколи не відмовлявся публічно від республіканських ідей, не дивлячись на те, що батька таки гільйотинували, а сам Луї, хоч і був знаним воякою Революції – емігрував. В часи Наполеона він не боровся з ним, а після Реставрації Бурбонів противився гонінням на бонапартистів. Бурбони його ненавиділи, але от тепер Луї сам король – то ж скажіть бідним малярам, яка історія Франції тепер правильна? Революційна, роялістська, чи бонапартистська? Тому саме 1833 рік став тріумфом лестощів всім і одразу, авось нащупаємо правильну лінію. Тож коротенько подивимось, як «багатовекторність» тодішнього короля змусила малярів проявлять політичну смікалку.
Жан-Баптіст Мозесс, "Наполеон-Законотворець". Ясно, шо вже 18 років ім'я Бонапарта було під офіційним і неофіційним баном у французькому живпоису. Але ж тут наче сам Луї-Філіп до нього відносивсь схильно, а от його родичі з основної, не Орлеанської глки Бурбонів, котрих ми як раз і зкинули з трону, Бонні не полюбляли. То певно самий час згадать про Імператора, котрий навів порядок так само як Луї-Філіп наведе?
Л.-Л. Боллі. "Сміливість мсьє Дефонтене, мера Руана в 1792 році". Да, революції то добре, но ще краще, коли от такий благородний і спокійний дядько виходить і урезонює натовп. Ваш же батько, герцог Орлеанський тоді як раз таким же і був? І ви ж такий, Луї Філіпович!
І більш того – зализування теж народжувало шедеври, бо ж навіть знаменита «Свобода на барикадах» Ежена нашого Делакруа, була досить номенклатурною присвятою Липневій революції 1830 року (шо привела до влади «народного короля» Луї-Філіпа) й виставлялася в тому ж таки Салоні 1831 р. От бачте, новий король зі свободою прийшов.
Луї-Філіп фішку просік одразу і з малярами вирішив задружитись. А тому на Салоні-1833 їм прийшлось добряче почесать ріпу, шоб подумать – а як же флюродросити новій владі? Це ж не так просто. Сам Луї-Філіп – аристократ королівської крові, під час Революції 1789 р. перейшов на сторону народу, як і його знаменитий батько герцог Орлеанський Філіп Егаліте. При цьому ніколи не відмовлявся публічно від республіканських ідей, не дивлячись на те, що батька таки гільйотинували, а сам Луї, хоч і був знаним воякою Революції – емігрував. В часи Наполеона він не боровся з ним, а після Реставрації Бурбонів противився гонінням на бонапартистів. Бурбони його ненавиділи, але от тепер Луї сам король – то ж скажіть бідним малярам, яка історія Франції тепер правильна? Революційна, роялістська, чи бонапартистська? Тому саме 1833 рік став тріумфом лестощів всім і одразу, авось нащупаємо правильну лінію. Тож коротенько подивимось, як «багатовекторність» тодішнього короля змусила малярів проявлять політичну смікалку.
Жан-Баптіст Мозесс, "Наполеон-Законотворець". Ясно, шо вже 18 років ім'я Бонапарта було під офіційним і неофіційним баном у французькому живпоису. Але ж тут наче сам Луї-Філіп до нього відносивсь схильно, а от його родичі з основної, не Орлеанської глки Бурбонів, котрих ми як раз і зкинули з трону, Бонні не полюбляли. То певно самий час згадать про Імператора, котрий навів порядок так само як Луї-Філіп наведе?
Л.-Л. Боллі. "Сміливість мсьє Дефонтене, мера Руана в 1792 році". Да, революції то добре, но ще краще, коли от такий благородний і спокійний дядько виходить і урезонює натовп. Ваш же батько, герцог Орлеанський тоді як раз таким же і був? І ви ж такий, Луї Філіпович!
Ежен Деверіа. "Презентація статуї корою Луі XIV". Взагалі Бурбони, до котрих ви належите, були не такі й погані ж, так? От як Король-Сонце. Пишаємось, шо ви одного з ними роду.
Робер Фльорі. "Сцена різанини у Варфоломіївську ніч". А от попередники Бурбонів - Валуа, повні мудаки, тут скажемо вже прямо. Кстаті, непогана картина.
Хорас Верне, "Луї-Філіп, герцог Орлеанський, на площі перед народом 31 липня 1830". Ну й хоча то було всього пару років тому, ми помнім, ми гордімся тим, як дали вам владу, Петро Олексійович, ой бля, Луї Філіпович. Король і народ єдині!
Немає коментарів:
Дописати коментар