Макс Слефогт, «Фрау Авантюра» (1894)

Хтось колись жалівся, що у ФБ викладають багато невідомих картин невідомих художників. Але от навіщо викладати відомі, так і не пояснили. Тому сьогодні знову маємо в експозиції маловідоме, але ж чудове полотно колись знаного німецького маляра Макса Слефогта. Його цінуємо не тільки за присутність на Західному фронті Першої Світової (в якості військового художника), але й за те, що Слефогт стояв біля витоків німецького експресіонізму. Зокрема 1894 року він намалював оцю от картину «Фрау Авантюра».
Хтось пише, що це алюзія на однойменну книгу Йозефа Шеффеля (не шукайте, то вам не Гьоте). Але скоріш за все з картиною все простіше – вона банально красива й банально архетипічна. З простим і доступним посилом до глядача. Як зустрічаєш пригоду – хапай її за горлянку (пригоди люблять асфіксію!). Як є можливість цікаво жити – не втрачай її. Як не втрачає оцей нахабний найманець, який наче і грубо веде себе з завітною фрау, а наче й бережно, боячись злякати. Та й фрау, ніби й опирається, але ж ми прекрасно бачимо, що її таким поводженням не налякаєш. Бо ж хто зна, що лицарю приготувала та інфернально вродлива пригода, і де вона ховає перо, котре вставить у шию кондотьєру? А може й навпаки, приголубить – Авантюра вона ж непередбачувана.
До речі, у франкфуртському музеї, де висить картина, під нею зокрема написано: «У чуттєвій відданості жінки та бурхливій пристрасті чоловіка відбиваються стереотипні гендерні ролі». Ну так же ж. Стереотипні і правильні. Так що не забувайте, що фрау Мендель і фрау Моніка просто ламають гендерні стереотипи.