Вольфганг Леттль, "Кандидат" (1996)

Офіцер Вермахту Вольфганг Леттль (1919 - 2008) виявився одним з небагатьох, кому Друга світова війна пішла на користь. Адже перед тим, як 1943 року перейти у повітряну розвідку і потрапити в полон в Норвегії, Леттль цілих три роки служив в окупованому Парижі. І саме там він відкрив для себе таке заборонене у Третьому Райху колдунство як сюрреалізм. Тому вже опісля війни, ближче до свого тридцятника, Вольфганг Леттль випрацював власний художній стиль і став провідним сюрреалістом Німеччини.
Менше з тим, зупинимось на окремому його творінні, написаному Леттлем вже у зрілі роки - "Кандидат" (1996).
- Вони вчотирьох підіймають цього картонного кандидата, а проте, як же йому залишитися у вертикальному положенні - це ще велике питання, - так описував картину сам маляр. І продовжив. - Зараз профіль і обличчя такого кандидата на виборах формується виключно під впливом медіа. А отой джентльмен з епохи Наполеона... Його важливість для композиції ви зрозумієте, якщо прикриєте його на картині. Ми не були б собою без свого минулого.
Власне, пан Леттль і так все пояснив. Те, як над загалом вмить вивищуються картонні іграшкові кандидати, і як ідуть в минуле ті, хто мав якийсь вплив на хід історії, і до того ж мав не пластиковий мозок, художник бачив ще чверть століття тому. Для нас печаль картини ще й в тому, що під час війни особливо знадобився б пан у капелюсі головнокомандуючого, а не манекен з мозоком з пап'є-маше.