Мистецтво, воно тож не для всіх. Проте буває, що навіть якісь каракулі тебе зачеплять так, що стоїш в галереї (ну ок, залупаєш баньки в екран) і з пафосним виглядом досвідченого мистецтвознавця ся намагаєш зрозуміти, чим воно тебе тримає. От з цим дивним малюнком те саме, не зміг пройти повз, і причину поки не зрозумів. Італієць Діно Буццаті (1906 - 1972), картина "Ранковий гість" (1963).
Діно Буццаті - письменник, журналіст, художник, до своїх чи картин, чи коміксів, давав короткі підписи, десь в стилі того, як Гойа коментував свої "Капрічос". До цієї сцени є наступна анотація: "Даніела поралася по домашньому господарству, коли прийшов дивний хлопець. Він схопив її, застосував насильство, буквально увійшов у неї, до такої межі, що спотворив її". От і думайте...
Постає питання, хто взагалі такий цей Діно Буццаті, щоб так знічувати благародне зібрання? А це, друзі, визначна особистість. Протягом 50 років він був журналістом провідної газети Італії "Корьєре делла Серо", у Другу Світову висвітлював як військовий репортер події на Африканському фронті (де Італія отримувала цілющих і фігурних). Багато і смачно писав - деякі його повісті екранізували. Зокрема "Пустеля Татарії" - про молодого амбіційного офіцера, котрий роками чекає у далекому форті на напад ворожих орд, чекає слави, не маючи родини і повноцінного життя, але у день нападу його звільняють з армії через старість.
Про себе Буццаті сказав дуже важливу річ: "Я вважаю себе жертвою жорстокого непорозуміння. Я художник, який, лише в якості хобі, протягом певного періоду, який, на жаль, щось дуже затягнувся, був також письменником і журналістом. А світ, з іншого боку, вважає, що все навпаки, і тому мої картини не можна сприймати серйозно". Отак от
Діно Буццаті - письменник, журналіст, художник, до своїх чи картин, чи коміксів, давав короткі підписи, десь в стилі того, як Гойа коментував свої "Капрічос". До цієї сцени є наступна анотація: "Даніела поралася по домашньому господарству, коли прийшов дивний хлопець. Він схопив її, застосував насильство, буквально увійшов у неї, до такої межі, що спотворив її". От і думайте...
Постає питання, хто взагалі такий цей Діно Буццаті, щоб так знічувати благародне зібрання? А це, друзі, визначна особистість. Протягом 50 років він був журналістом провідної газети Італії "Корьєре делла Серо", у Другу Світову висвітлював як військовий репортер події на Африканському фронті (де Італія отримувала цілющих і фігурних). Багато і смачно писав - деякі його повісті екранізували. Зокрема "Пустеля Татарії" - про молодого амбіційного офіцера, котрий роками чекає у далекому форті на напад ворожих орд, чекає слави, не маючи родини і повноцінного життя, але у день нападу його звільняють з армії через старість.
Про себе Буццаті сказав дуже важливу річ: "Я вважаю себе жертвою жорстокого непорозуміння. Я художник, який, лише в якості хобі, протягом певного періоду, який, на жаль, щось дуже затягнувся, був також письменником і журналістом. А світ, з іншого боку, вважає, що все навпаки, і тому мої картини не можна сприймати серйозно". Отак от
Немає коментарів:
Дописати коментар