Сьогодні, аби розвіяти маячню, наведену тим американським полупокером-публіцистом Робертом Шором, що стверджує мов не було в історії видатних художниць, поглянемо на примітну картину такої собі пані Артемісії Джентілескі «Туалет Версавії» (1650). Картина, до речі, щойно пройшла реставрацію, тож виглядає так, ніби тільки-но написана (хоча до того за кілька століть вона катастрофічно потьмяніла). І написана вона дійсно майстерно і виразно.
Ну а власне, хто така ця гола мадам, і що вона робить у цьому самому туалеті? В нас вона красиво зветься Версавія, на заході – Бетсабе, а от власне її сородичі звуть її грубо Беер-Шева. Так, це її іменем названо місто в Ізраїлі. І з цим же іменем пов’язана одна з найогидніших історій Старого Заповіту.
Цар Давид, шо з віком не втратив грайливого характеру, якось з балкону опочивальні царської побачив голу красуню в оточенні служниць (он наш герой у верхньому лівому куті). «Хто така?» - спитав цар хама. «А то Версавія, - каже хам. – Дружина такого собі Урії Хеттянина. Він №30 у рейтингу ваших кращих вояків. Нині як раз на фронтах знаходиться, хороший хлоп». «А, отой. Ну да, ну да. А приведи-но цю Версавію до мене, маю щось сказать їй». Розмова вилилась в зальот дівчини, і над царським двором нависла тінь шкандалю.
Тож хитрий Давид викликав Урію прямо з фронту й сказав бійцеві: «Йшов би ти додому, синку. Там в тебе дружина акі персик спілий, ліжко м’яке, всі діла. Поговорите, а там і діти підуть, тобі бо й час ужо спадкоємця мати, ге?». Та Урія неочікувано запротестував: «Та як можна, царю? Мої брати нині гинуть, мій генерал на війні кров’ю спливає, а я тут буду гніздо разврата влаштовувати? Нє, всі ці справи після війни вже. Я тут поки у казармі заночую».
Так приховати батьківство майбутньої Версавіїної дитини Давиду не вдалось. Тож відправивши Урію назад на передок, він разом з тим надіслав генералові записку: «Оцього розумника – видвинути на бойовищі у саме пекло, і відступити від нього». Що й було виконано сумлінним генералом, і чоловік Версавії помер героєм, хоча й цілком надарма. Так Давид забрав дівчину до себе – вже як вдову. Хоча той, хто зверху, все бачить – дві заповіді були порушені одним махом, і Давид у нагороду отримав смертельні болячки, від котрих неабияк мучився, добре знаючи, за що саме вихопив свої огидні виразки на тілі.
Ну а тепер щодо самої авторки картини. Так от такі да – Артемісія Джентілескі видатна італійська художниця, і вже не перша навіть у своєму поколінні. Член Флорентійської художньої академії – а це вже пантеон, це самий топ. Сама вона була дочкою відомого маляра Ораціо Джентілескі, вчилась малювати з дитинства.
Та от у її 20 років їй не пощастило. Дивним чином вона працювала в одній майстерні з іншим досить відомим художником – Агостіно Тассі. Відомий він був не стільки полотнами, скільки сволотою душевною. Бо ж за ним вже шлейфом йшло замовне убивство власної дружини, зґвалтування невістки, крадіжки, підміна власного паспорту (ніби був він сином маркіза, а не простого шкуродера). Здавалося б – чого хвилюватись в такій славній компанії, чи не так? Співробітництво дуже логічно вилилось у ще одне зґвалтування. Власне цей випадок вплинув на Артемісію в тому, що з тих пір вона і малювала на от такі теми, як ми бачимо на наведеній картині. Принаймні так зараз намагаються преподнести її творчість. А направду, на ці теми малювали тоді всі кому не лінь. Просто не всім вдавалось то робити так яскраво.
Ну а власне, хто така ця гола мадам, і що вона робить у цьому самому туалеті? В нас вона красиво зветься Версавія, на заході – Бетсабе, а от власне її сородичі звуть її грубо Беер-Шева. Так, це її іменем названо місто в Ізраїлі. І з цим же іменем пов’язана одна з найогидніших історій Старого Заповіту.
Цар Давид, шо з віком не втратив грайливого характеру, якось з балкону опочивальні царської побачив голу красуню в оточенні служниць (он наш герой у верхньому лівому куті). «Хто така?» - спитав цар хама. «А то Версавія, - каже хам. – Дружина такого собі Урії Хеттянина. Він №30 у рейтингу ваших кращих вояків. Нині як раз на фронтах знаходиться, хороший хлоп». «А, отой. Ну да, ну да. А приведи-но цю Версавію до мене, маю щось сказать їй». Розмова вилилась в зальот дівчини, і над царським двором нависла тінь шкандалю.
Тож хитрий Давид викликав Урію прямо з фронту й сказав бійцеві: «Йшов би ти додому, синку. Там в тебе дружина акі персик спілий, ліжко м’яке, всі діла. Поговорите, а там і діти підуть, тобі бо й час ужо спадкоємця мати, ге?». Та Урія неочікувано запротестував: «Та як можна, царю? Мої брати нині гинуть, мій генерал на війні кров’ю спливає, а я тут буду гніздо разврата влаштовувати? Нє, всі ці справи після війни вже. Я тут поки у казармі заночую».
Так приховати батьківство майбутньої Версавіїної дитини Давиду не вдалось. Тож відправивши Урію назад на передок, він разом з тим надіслав генералові записку: «Оцього розумника – видвинути на бойовищі у саме пекло, і відступити від нього». Що й було виконано сумлінним генералом, і чоловік Версавії помер героєм, хоча й цілком надарма. Так Давид забрав дівчину до себе – вже як вдову. Хоча той, хто зверху, все бачить – дві заповіді були порушені одним махом, і Давид у нагороду отримав смертельні болячки, від котрих неабияк мучився, добре знаючи, за що саме вихопив свої огидні виразки на тілі.
Ну а тепер щодо самої авторки картини. Так от такі да – Артемісія Джентілескі видатна італійська художниця, і вже не перша навіть у своєму поколінні. Член Флорентійської художньої академії – а це вже пантеон, це самий топ. Сама вона була дочкою відомого маляра Ораціо Джентілескі, вчилась малювати з дитинства.
Та от у її 20 років їй не пощастило. Дивним чином вона працювала в одній майстерні з іншим досить відомим художником – Агостіно Тассі. Відомий він був не стільки полотнами, скільки сволотою душевною. Бо ж за ним вже шлейфом йшло замовне убивство власної дружини, зґвалтування невістки, крадіжки, підміна власного паспорту (ніби був він сином маркіза, а не простого шкуродера). Здавалося б – чого хвилюватись в такій славній компанії, чи не так? Співробітництво дуже логічно вилилось у ще одне зґвалтування. Власне цей випадок вплинув на Артемісію в тому, що з тих пір вона і малювала на от такі теми, як ми бачимо на наведеній картині. Принаймні так зараз намагаються преподнести її творчість. А направду, на ці теми малювали тоді всі кому не лінь. Просто не всім вдавалось то робити так яскраво.
Немає коментарів:
Дописати коментар