В мене так іноді буває - бачиш полотно зовсім невідомого маляра, і кажеш "Це годнота" (постійні читачі пригадають "Удушення Гелесвінти"). Так і тут. Я певен, що француз Лоран Жако-Дефранс став би відомим, аби прожив довше своїх 28 років (1874 - 1902). Бо ж ще у свої 23 він писав настільки виразні полотна як оце "Гефест приковує Прометея до вершини Кавказу".
Від себе додам, чим супроводжувалась сцена розмови Гефеста з Прометеєм.
- Що ж, дядьку, вітаю - ти віддав вогонь тупіковій гілці розвитку. Відтепер ми на Олімпі матимемо самі проблеми. А ти маєш зручні кайдани, затишну скелю і пернатого сокамерника. Насолоджуйся.
- Ти не розумієш, Гефесте... За людьми майбутнє. Вони не ідіоти, вони...
- Майбутнє? Я тобі скажу, яке це майбутє. Цим помилкам природи ся знадобить 6 тисяч років і війна, що забере 20 мільйонів душ, аби просто винайти пеніцилін і гоїти найпростіші рани. А вже б ти бачив, яких вони собі управителів обиратимуть! Захохочешся тут на скелі.
- Що? Та їх нема на світі тих 20 мільйонів, хіба кілька тисяч. Що ти таке кажеш? І пеніцилін - це ж найпростіше, що їм дала природа! Які 6 тисяч років? Воно ж в них під ногами! Брешеш же, небоже, га?
- Хех. Вже вибач, стрийку, та в мене в Олімп-патенті зареєстровано півтори тисячі винаходів і втрічи більше корисних моделей. Тож я бачив реєстри на 10000 років наперед. Так що вже ся не сумнівай. Забивайте кайдани, хлопці, не зволікайте!
- Ну що ж, забивай зевсівський виродок... Як совісті стане.
- Стане, стане. Можеш подавати апеляцію, та ж ти знаєш, що у Зевса вони розлядаються повільно. Прощавай.
- Стій. Що ти мав на увазі про управителів, що рід людський собі обиратиме?
- Ну, дядьку. Ти собі просто уяви, що ми зараз замість Зевеса собі оберемо за голову отого рогатого сатира з лісу, що волохатою дупою із хащів німф лякає. От і в них там унизу так само.
- Що? Сатира? Рогату потвору із дудкою правити Олімпом?
- А то, стрийку. Пишайся собою. Ти здобув, чи не так?
- От як... Харон з тобою, забивай кайдани, і міцніше. Не за цим я той вогонь їм давав. Курва мать.
Від себе додам, чим супроводжувалась сцена розмови Гефеста з Прометеєм.
- Що ж, дядьку, вітаю - ти віддав вогонь тупіковій гілці розвитку. Відтепер ми на Олімпі матимемо самі проблеми. А ти маєш зручні кайдани, затишну скелю і пернатого сокамерника. Насолоджуйся.
- Ти не розумієш, Гефесте... За людьми майбутнє. Вони не ідіоти, вони...
- Майбутнє? Я тобі скажу, яке це майбутє. Цим помилкам природи ся знадобить 6 тисяч років і війна, що забере 20 мільйонів душ, аби просто винайти пеніцилін і гоїти найпростіші рани. А вже б ти бачив, яких вони собі управителів обиратимуть! Захохочешся тут на скелі.
- Що? Та їх нема на світі тих 20 мільйонів, хіба кілька тисяч. Що ти таке кажеш? І пеніцилін - це ж найпростіше, що їм дала природа! Які 6 тисяч років? Воно ж в них під ногами! Брешеш же, небоже, га?
- Хех. Вже вибач, стрийку, та в мене в Олімп-патенті зареєстровано півтори тисячі винаходів і втрічи більше корисних моделей. Тож я бачив реєстри на 10000 років наперед. Так що вже ся не сумнівай. Забивайте кайдани, хлопці, не зволікайте!
- Ну що ж, забивай зевсівський виродок... Як совісті стане.
- Стане, стане. Можеш подавати апеляцію, та ж ти знаєш, що у Зевса вони розлядаються повільно. Прощавай.
- Стій. Що ти мав на увазі про управителів, що рід людський собі обиратиме?
- Ну, дядьку. Ти собі просто уяви, що ми зараз замість Зевеса собі оберемо за голову отого рогатого сатира з лісу, що волохатою дупою із хащів німф лякає. От і в них там унизу так само.
- Що? Сатира? Рогату потвору із дудкою правити Олімпом?
- А то, стрийку. Пишайся собою. Ти здобув, чи не так?
- От як... Харон з тобою, забивай кайдани, і міцніше. Не за цим я той вогонь їм давав. Курва мать.
Немає коментарів:
Дописати коментар